Типовий випадок

 Фото: Андрій Ломакін

 

У країнах Східної Європи й Балтії створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) було головним інструментом реформування ЖКХ. Уряд Тимошенко, як у свій час і Януковича, також говорить про ОСББ як про основний інструмент змін у цій галузі. Проте ряд принципових питань, які потрібні для створення ОСББ, не вирішено, зокрема в бюджеті не передбачене фінансування ОСББ безпосередньо, в обхід ЖЕКів. Закон про ОСББ прийняли у 2001 році – до цього використовували назви «домові», «квартальні» або «вуличні комітети». ОСББ – це юридична особа, яка має право представляти інтереси мешканців будинку, які створили це об’єднання, аби захистити свої майнові права. Вона має свою печатку, свій рахунок у банку. ОСББ може представляти тільки один певний будинок. ОСББ має право займатися прибутковою діяльністю, наприклад, здавати в оренду підсобні приміщення. Єдина умова, щоб отримані кошти витрачалися не на особисті потреби, а на утримання будинку в належному стані. Самі об’єднання співвласників багатоквартирного будинку не надають послуг. Вони тільки можуть укладати договори з тими організаціями, які ці послуги й мають надавати. Таким чином ОСББ здатні виключити зі схеми надання комунальних послуг посередників, які й наживаються на цих послугах, – житлово-експлуатаційні контори (ЖЕКи). Тоді, по-перше, різко впаде ціна послуг. А по-друге, споживачі зможуть особисто контролювати якість цих послуг.

 

ЖЕКи є головною зброєю райдержадміністрацій проти об’єднань власників житла. Вони приходять у двір, починають збивати замки на підвалах, горищах та в підсобних приміщеннях, намагаються продавати наше майно комерційним структурам. У яких вони ж та їхні родичі і є засновниками.

 

Тягнуть все, що погано лежить. Це крім того, що за чималі гроші надають послуги дуже низького рівня. Вони ще й намагаються впливати на нас силою – ламають ворота, б’ють машини, банально крадуть майно. От, наприклад, у нашому будинку нещодавно співробітники ЖЕКу вкрали дошки та коробки (!) від оргтехніки, що лежали на горищі.

 

Перейти на прямі договори, обійтися без ЖЕКів нам постійно заважають райдержадміністрації. Річ у тім, що ОСББ має стати уповноваженим представником будинку, від імені якого й мають укладати ці договори. Для цього, в свою чергу, треба передати будинки з комунальної власності у приватну. Тобто з балансу РДА на баланс ОСББ. А саме це адміністрації намагаються не допустити категорично. Скільки разів ми вже, підкреслюю, згідно з законом, зверталися до адміністрацій, щоб вилучити будинок із комунальної власності! І весь час отримуємо абсолютно неаргументовані відмови. Просто їм так вигідно.

 

ЖЕКи вважають себе господарями в житлових будинках, не зважаючи на те, що переважну більшість житлового фонду давно приватизовано. Хоч у першій же статті Закону “Про приватизацію державного житлового фонду” зазначено, що приватизація – це відчуження квартир та належних до них допоміжних приміщень. А це – й горище, й підвали, й сараї тощо. Взагалі, навіть не важливо, чи створене в будинку ОСББ – головне, щоб квартири були приватизовані.А якщо й ОСББ є, то тоді інтереси власників будинку захищає ще й Закон “Про ОСББ”. Проте не забувайте, що будь-яка нерухомість у Києві – це дуже великі гроші. Тому вони й намагаються відтяти будь-який клаптик території.

Головна зброя громадян – скарги. Багато скарг, а потім – суди. Щоправда, суди в нас не тільки продажні, але й повністю підконтрольні райдержадміністраціям. Усю систему надання комунальних послуг багато років створювали ці ж чиновники-корупціонери, тому вони тримають усіх у залізних лещатах. ЖЕКам потрібна альтернатива.

 

ОСББ наймають охорону проти ЖЕКу – наприклад, наші колеги по вулиці Лютеранський, 25. Уявіть, що ви взяли на роботу садівника, а він замість того, щоб стригти газони, почав красти ваше майно й намагається здати частину вашої ж садиби в оренду третім особам. Це просто якесь варварство.

 

Наведу приклади. ЖЕК продав перший поверх житлового будинку, який йому не належав – 70 квадратних метрів – під приватний магазин. При цьому, в будинку вже давно існувало ОСББ, якому, за законом, належала вся територія споруди з усіма підсобними приміщеннями. Але це ще не все. Цю площу продали за ціною, вп’ятеро меншою за ринкову! Конкретніше – 400 тис. гривень замість 2 мільйонів. Зрозуміло, що вся різниця у вигляді “чорної” готівки пішла в кишені корупціонерів. Чи, наприклад, ситуація в будинку за адресою Хрещатик, 13. Там РДА незаконно продала 900 квадратних метрів підвалів. А люди вже півтора (!) року не можуть отримати копію договору купівлі/продажу. Й таких ситуацій – сотні по Києву.

 

Пропорційна системи виборів до місцевих рад перекреслила всі можливості відстоювати інтереси мешканців.

ОСББ не можуть відстоювати свої інтереси на рівні районів. На рівні районів може існувати виключно мажоритарна система. Адже пропорційна провокує повну безвідповідальність депутатів – а нам просто нема до кого звертатися. Аби змінити ситуацію, потрібна політична воля можновладців. Я зараз уже навіть не згадаю, скільки разів наше ОСББ надавало інформацію про страхітливу корупцію та зловживання в галузі комунальних послуг Президентові, Верховній Раді, прокуратурі, СБУ. Поки що жодного результату. Ми пробуємо захищати наші інтереси за рахунок профільної асоціації – Спілки власників житла.

 

Десять років тому ЖЕКи поводили себе набагато нахабніше. Тепер на нас уже звертають увагу й рахуються з нами. Але все робиться дуже повільно – якщо, наприклад, у Прибалтиці подібна комунальна революція пройшла за 2-3 роки, то нам, як виявляється, й 10 мало. І не треба забувати, що сам процес створення та легітимізації ОСББ – страшенно тривалий і забюрократизований. РДА роблять усе, щоб вставити нам якомога більше палиць у колеса – це при тому, що, за паперами, вони мають сприяти політиці житлових реформ. Шукають будь-який привід, щоб відмовити в реєстрації. Дуже часто зареєструвати ОСББ можна тільки через суд.

 

У Києві зареєстровано 300 ОСББ. Це з загальної приблизної кількості в 10 тисяч житлових будинків. Щоправда, до цих 300 треба додати ще й житлово-будівельні кооперативи – тобто будинки, що були з самого початку зведені приватним коштом. Але, по суті, вони дуже схожі – у них також є свій рахунок, печатка, й вони також не хочуть мати справу з ЖЕКами.