.jpg)
Перемога Гітлера в Другій світовій – найпопулярніший сюжет «альтернативної історії»
Німецькі письменники активно складають мапи європейських кордонів після ймовірної перемоги Гітлера. Так, можна добре здивуватися, побачивши карту 60-х років ХХ сторіччя з назвами таких країн, як “Вільні козацькі держави”, “Кавказька федерація”, відновлена під німецьким протекторатом Польща у довоєнних кордонах та Україна без Криму, Одеси й Херсона. Чомусь там немає Білорусі, Радянський Союз починається за Уралом, а Росія парадоксальним чином втиснута між Білим, Балтійським та Каспійським морями, – майже тобі мапа “червоного дерева революції” недобрих для більшовиків часів громадянської війни.
Книжки з альтернативної історії стали фактично ще одним різновидом літератури, а фільми, зняті за альтернативними сценаріями розвитку, мають свого вдячного глядача. Створений у 1994 р. за романом Роберта Гарріса фільм «Фатерланд» описує переживання гестапівця, котрий у провінційному містечку, на давно захоплених територіях, знаходить багато людських останків і починає своє розслідування. Взагалі сценарії, в яких смакується шок німців від відкриття історичної правди, досить поширені. Приміром, приїздить такий собі Джозеф Кеннеді (батько Джона Фіцджеральда) у гості до Аденауера – канцлера постгітлерівського IV-го Рейху. Американська кореспондентка отримує від таємничого чоловіка течку з документами про правду перемоги ІІІ Рейху. Так починається рух до вивільнення Німеччини із світової економічної блокади. В цьому варіанті історії німці з постнацистського Рейху не люблять США, але від кока-коли і голлівудської продукції не відмовляються.
Поляки побиваються, що не уклали союз із Богданом Хмельницьким
Повертаючись до альтернатив, цікаво буде знати, яке місце посідає Україна, багатолюдна країна з великою територією, у дискурсах інших народів. Поляки, дискутуючи у світовій мережі над можливим розвитком Річпосполитої, якби її не розібрали на кавалки Росія, Пруссія та Австрія, відводять Україні роль третього члена федерації із Литвою. Нагадаю, що такого розвитку подій бажав свого часу наступник Богдана Хмельницького Іван Виговський. Гетьман переконав короля Яна Казимира погодитися на існування козацької Русі в межах Річпосполитої та перетворення дуету Польської Корони та Великого Князівства та тріо. Було навіть підписано Гадяцьку умову. Але – не судилося, тож тепер це досить популярний сюжет для польських “альтернативників”, котрі розмірковують над міццю та могутністю нереалізованого східноєвропейського проекту.
Водночас західні сусіди усвідомлюють факт, що рано чи пізно треба було б воювати з українцями за Галичину, тож «добре, що Бог послав нам Сталіна, який розділив наші народи більш-менш справедливо». Проте можна прочитати й таке: “У ХІХ сторіччі ми придушили б кілька нових повстань на Україні. Але були б не таким “мученицьким” і “месіанським” народом». Ідеться про те, що після кількох невдалих повстань проти Росії та – як наслідок – вислання польських еліт до неозорого Сибіру сформувався міф стражденної Польщі. Сучасні ідеологи польського лівого руху цілком серйозно стверджують, що часи «Народної Польщі» (1944-1989 рр.) могли б бути набагато лагідніші й кращі для народу, коли б СРСР не знищив довоєнних діячів-комуністів і не привіз «своїх». [342]
ТЕОРІЯ
Вивести з рівноваги
Учені, котрі пропонують писати праці з альтернативної історії, доводять, що читач ліпше може зрозуміти контекст ситуації, яка таки склалася насправді. Теоретичні розвідки, наприклад, книжка німця Александра Деманта “Нездійснена історія” (в оригіналі “Ungeschehene Geschichte”), спрямовані на те, щоби «вивести з рівноваги тих, хто доводить, що завданням історика є лише дослідити, “як було насправді”». Сам Демант переконаний: “Нездійснена історія є така ж чудова, як і та, що відбулася”. За Демантом, «коли ми намагаємося якусь подію не лише описати, але також прояснити, зрозуміти чи підсумувати, маємо виходити з факту, що такий історичний поворот не був єдино можливий. Інакше не було б із чого ані радіти, ані сумувати – не є жодною заслугою вождів або ж цілих народів виконати призначення долі, котре від волі людей не залежить».