Мисливці за старовиною

Фото: Євген Котенко. Картина Івана Семенюка. Експозиція бару-ресторану "Хмільна бочка"

 

Зростає попит на український антикваріат, як з боку іноземних колекціонерів, так і вітчизняних скоробагатьків. Ця тенденція дуже непокоїть шанувальників музеїв та галерей. Адже найбільше автентичних експонатів зберігається саме там за низької платні працівників та майже любительського рівня охорони.

  

Хроніка пограбувань унікальних державних та приватних колекцій упродовж останніх років уже навіть не дивує. В Україні, виявляється, немає спеціального підрозділу, який би опікувався виключно «високим і безцінним». Фахівці стверджують, що крадіжки історико-культурних цінностей становлять не більше 0,2% загальної кількості майнових злочинів. Статистично це – незначна частка правопорушень, а з погляду збереження культурної спадщини – це неоціненні втрати.

Пограбування колекцій без визначеної мети поступово відходить у минуле, констатують правоохоронці. Усе частіше зловмисники йдуть «на дєло» задля викрадення конкретної речі на прохання замовника, довести причетність якого до злочину практично неможливо. Якщо і відповідають перед законом, то лише виконавці, котрі, аби виконати замовлення, готові навіть на вбивство.

 

Останнє резонансне пограбування сталося 26 жовтня на Харківщині. Двоє бандитів спробували викрасти з Пархомівського музею 2 якісні репродукції картин Ван Дейка і Рембранта. Почалася перестрілка між охороною і грабіжниками, був важко поранений один із охоронців музею. Злочинців спіймали досить швидко – за 4 дні.

Перший в історії країни збройний напад «мисливців за старовиною» стався ще у травні 1991 року у львівському музеї «Арсенал». До приміщення зайшли троє молодиків. Один із них пройшов до каси, і, погрожуючи пістолетом, наказав усім, разом із охоронцем, лягти на підлогу. У цей час другий злочинець ногою вибив скло у вітрині і вкинув до мішка 6 старовинних шабель – найдорожчі експонати, інкрустовані кісткою моржа, коралами, бірюзою. А у квітні наступного року пограбували Львівську картинну галерею. Знову троє чоловіків зайшли до гардеробу і залишили там плащі та торбу, в якій була міна для утворення протитанкової димової завіси. Коли вони піднялися в експозицію, пролунав вибух, і густий дим заповнив приміщення. Злочинці збили з ніг музейного службовця і вирізали з рам дві цінні картини. Втікаючи з сувоями полотен, вони застрелили завідувача відділу і заступника директора галереї, які перетнули їм шлях. Приблизно у той само період було скоєно і крадіжку понад десятка картин із Олеського замку, а також ікон із Національного музею у Львові.

 

Після тих випадків у Львові до охорони музеїв замість позавідомчої охорони залучили міліцію, встановили сучаснішу систему безпеки. Але навіть тепер, за півтора десятка років, багато музеїв, переважно провінційних, не можуть похвалитися належним рівнем безпеки. У квітні минулого року пограбували музей в Яготині на Київщині. Зникли 33 картини – твори Шишка, Глущенка, Т. Яблонської, Пламеницького, Григор’євої та інших. Операцію було заздалегідь сплановано. Крадії впоралися за 20 хвилин: обрізали телефонний дріт, розігнули ґрати, жінці-вахтерові заліпили скотчем рот, ним же зв’язали ноги й руки. На щастя, більшу частину викраденого вдалося повернути – 32 полотна знайшли в одному з гаражів у Старокостянтинові на Хмельниччині.

 

А понад сотню творів народної художниці Марії Приймаченко грабіжники «експропріювали» 22 червня минулого року під час нападу на помешкання родини художниці в селі Болотні Іванківського району Київської області, брутально побивши онука та невістку. Іван Приймаченко, який після нападу потрапив у реанімацію з важкими ушкодженнями голови, розповів журналістам, що нападники приставили ножа до горла Катерини Приймаченко, вимагаючи «мільйони Ющенка», а інші троє накинулися на нього з палицями та ножами. Згідно з даними слідства грабіжники ретельно готувалися: напередодні заходили в помешкання під виглядом електромонтерів, вивчали розташування меблів, а особливо картин. Цей зухвалий напад був викликом владі – Президент Ющенко взяв справу під особистий контроль, і невдовзі злочинці опинилися за ґратами.

 

Траплялися правоохоронцям і крадії-естети із солідним стажем і міжнародним розмахом. У січні 2006 року працівники УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області випадково затримали мешканця Харкова. У салоні його автівки під сидінням було знайдено… картину Айвазовського «Морський вид», викрадену в червні 2005 року з Одеського художнього музею. Вартість цього шедевру становить 1,75 млн грн. Цей само злодій у вересні 2005 року викрав із Севастопольського художнього музею ім. Коряцького картину В. Поленова «Монастир над річкою», зухвало встановивши на місце оригіналу заздалегідь заготовлену фотокопію. Вартість цієї картини – 150 тис. грн.

 

Колекціонуючи антикварні речі та твори мистецтва, грабіжник добре знав їхню вартість та попит на них. Було встановлено ще 14 фактів причетності затриманого до викрадення культурних цінностей та антикварних виробів. Не тільки в Україні, а й на території Росії, Польщі, Франції, Швейцарії, правоохоронці вже давно й безрезультатно розшукували спритного українця.

 

Нині в Україні розслідуванням таких крадіжок опікується відділ розкриття майнових злочинів Департаменту карного розшуку. Колектив підрозділу – усього кілька осіб у міністерстві та оперативні працівники у кожному обласному центрі.

 

Крадіжки культурних цінностей вважаються злочинами загальнокримінального спрямування, тому особливої спеціалізації не мають – ними займаються оперативники, які розкривають інші викрадення і розбої. Не передбачено також спеціальної відповідальності за крадіжку творів мистецтва. Викрадачів старовини карають за статтею 185 Кримінального кодексу, а міра покарання залежить від завданого збитку. Злочинців засуджують на невеликий термін, зазвичай до 5 років. Побутова квартирна крадіжка і викрадення творів мистецтва за законом фактично рівноцінні.

 

Протягом останніх 10 років скоєно понад 3000 крадіжок культурних цінностей, розкрито – менше половини. Усі коштовні предмети, викрадені в нашій країні, виставлені в розшук Інтерполом. Однак, завдяки сприянню цієї організації до нас повернулися лише 2 картини з Полтавської колекції, виставлені на аукціоні у Великій Британії У цій країні і спіймали викрадача. На одному з лондонських аукціонів також «засвітилися» старовинні географічні атласи і карти з Львівської бібліотеки. Проте їхня доля наразі невідома.

 

Останнім часом особливим попитом серед викрадачів користуються картини українських художників XX ст.