Геннадій Москаль – не остання фігура для української політики. Якщо в Голлівуді був «універсальний солдат», то Москаля можна назвати «універсальним мєнтом». За кількістю і різноманітністю посад, на яких побував герой нашого інтерв’ю, йому немає рівних, і ми не здивуємося, якщо він на черговому завороті своєї кар’єри буде обраний Президентом української Академії наук. Зараз кабінет радника, яким він став для Юрія Луценка вже вдруге, знаходиться на третьому поверсі головного офісу МВС на вулиці Богомольця. Москаль запрошує нас сісти, він одягнений в цивільний костюм, і почувається у приміщенні рідного міністерстві, як щука в річці.
Укрупнити і розширити
«На сьогоднішній день МВС не схоже на європейські аналоги. Нещодавно я повернувся з Польщі. У них в МВС входить фактично все: охорона високопосадовців, прикордонники, міграційна служба, поліція, служба порятунку, управління з національних меншин, релігій, управління картографії та геодезії, і навіть контроль за технічним станом шахт. І ніхто не кричить про монстра чи щось таке. Там приміщення міністерства в 10 разів більше ніж наше. Я не можу сказати, що ми досягли такого процесу, як наш сусід. Величезна кількість чиновників та генералів у внутрішньому відомстві України є абсолютно не потрібною».
Видно що Москалю подобається ідея об’єднати все під одним керівним дахом. Та й, при цьому можна послатися на європейський досвід.
«На мою думку, міністерство внутрішніх справ має бути суто цивільною структурою, в якій не буде людей у погонах. А от уже в систему міністерства буде входити окрема національна поліція, прикордонна служба, МНС тощо. Причому, вони залишаться в тому самому кадровому складі, у тих самих будинках – тільки загальне підпорядковування зміниться. Фактично, це європейська модель. Міністр внутрішніх справ буде нести політичну відповідальність за дії поліції, МНС, прикордонників тощо. У разі якогось ганебного вчинку в своєму відомстві на кшталт вбивства Гонгадзе, міністр одразу має піти у відставку, позаяк відповідальність – перш за все».
Москаль скаржиться на нинішні проблеми установ здійснення покарання, каже що у нас дуже важко застосувати європейський досвід і зовсім забуває про те, що сам його щойно рекламував.
«У нас не було масових убивств та голодувань у СІЗО. Коли я був начальником Дніпропетровського УВС, де сконцентрована найбільша кількість колоній, в мене ніколи не виникала ситуація, щоб зекам нічого було їсти. Якщо якась проблема з’являлася, я терміново вирішував її – не було такого бардаку, як зараз. Але законодавці говорять, що потрібно мати європейські закони та структури – і тюрми забрали в МВС. І я впевнений, що буде ще гірше. Адже в нас є певний менталітет, і для того, щоб українці виконували європейські закони, мабуть, необхідно запросити самих європейців».
Небезпечна звітність
Кореспонденти Тижня вирішили «підвищити градус» розмови і поговорити не про красиві плани, а про жорстоке сьогодення. Нас цікавить чи дійсно незаконні затримання, і застосування тортур найчастіше трапляються наприкінці звітних періодів. Тоді, коли потрібно доповідати про виконання планів. Наші джерела в МВС стверджують, причиною тортур часто є чинна система обліку показників злочинності?
«Це дурниці. Так говорять ледарі, які не хочуть працювати. Бо міліція ж має якось звітувати про свою діяльність перед суспільством. Ми не караємо за зростання злочинності і не винагороджуємо за її зниження».
«…От міліцію нашу часто звинувачують у поганій роботі – буцімто, саджають не того, кого треба. Тепер от наводять приклад із маніяком, якого нещодавно спіймали в Дніпропетровську – мовляв, за його злочини вже посадили кілька людей. Але ж з такими от рекордсменами-вбивцями необхідно боротися. І взагалі, міліція відповідає тільки за попередження та розкриття злочину, але не за зростання чи зниження злочинності в цілому».
У. Т.: Ваші слова, пане Москаль, та простому слідчому у вуха. А як ви ставитеся до приказки, яка ходить в цих стінах і яку озвучив міністр Луценко, перебуваючи в опозиції: «нема мєнта без хвоста»?
– Я спеціалізувався на розкритті вбивств та агентурній роботі. Вважаю, що якщо ти під час розслідування вбивства не порушиш закон, то ти його не розкриєш. Потрібно йти на ризик, на певні оперативні комбінації, які можуть потім повернутися проти тебе. Що таке оперативна робота? Вона ж не є чітко виписаною в законодавстві, тому дуже важко визначити межу, за якою починається порушення. Наприклад, незаконний обшук – це порушення? Безумовно, так. А давайте з’ясуємо, чи мав працівник міліції від його проведення якісь матеріальні блага чи вигоди? Ні, не мав. Але за це він може швидше сісти у в’язницю, ніж за факт реального хабарництва десь у глухому під’їзді, який важко побачити чи довести. Отак і живемо: як розкриє – буде на коні, як ні – буде сидіти. А що зробиш – таке законодавство.
У. Т.: Чи не на цьому ґрунті з’явилися «орли Кравченко»?
– Як казав колись Олійник, «якби ви не хотіли, ми б вас не купили». Взагалі, ця справа може бути доведена до кінця тільки тоді, коли буде найдений Пукач, і тут я не розумію, чому пошук людини доручено СБУ – структурі, що не має досвіду в цьому. І це при тому, що в міліції є люди, які якраз на цьому й спеціалізуються, міліція знаходить сотні людей щороку. Кажуть, що СБУ менш корумпована. Хай так, але ж кожен має робити свою справу. Впевнений, що він живий-здоровий, просто потрібно його знайти. Тільки сам Пукач може відповісти, хто давав йому команду розбиратися з Гонгадзе, взагалі розставити для суспільства всі крапки над «і». Тому, якщо є бажання таки знайти його, варто Генпрокуратурі [53]віддати цю справу в руки МВС.
У. Т.: Чи є конкуренція між УБОЗом та Генпрокуратурою за право відкривати справи, щоб потім можна було отримувати хабарі?
– За такого загального бардака в цій країні може бути все, а за доведені факти людей треба виганяти і з УБОЗу, і з прокуратури. Я сам особисто знаю схожі випадки. Потрібно йти шляхом Європи, встановлювати контроль за доходами і головне, видатками держслужбовців. Чого ніколи в нашій країні не робилося. Більше того – голосування Антикорупційного бюро за моїм законопроектом покаже, яка з партій, що пройшли в Парламент, дійсно хоче боротися з корупцією. Адже підчас виборчої кампанії про це говорили всі.
Ви подивіться, скільки в нас державних органів та посадовців, які взагалі ніколи не були об’єктом розробки МВС чи СБУ. Це і Конституційний Суд, і Верховний Суд, Секретаріат Президента, прем’єр-міністр, члени уряду, власне, сам Президент. Зараз цим ніхто не займається. От і виходить, що якщо якісь українські високопосадовці і сидять в тюрмі, то не в українській, а в американській, німецькій та інших.
Не впустити Курочкіна
На двох наступних питаннях Москаль значно пожвавішав. Його зачепило на історії про незаконні дії міліції під час спроби екстрадиції з Вінниці російського опозиціонера, а також питання про вбивство (прямо на території суду) Макса «Бєшеного» Курочкіна.
«Щодо справи Гангана, то вона взагалі не вартує виїденого яйця. Це «лімоновець», а вони паплюжили українську державність, чому вони не сидять!?» – намагається зіграти на патріотичних почуттях і змінити досвідчений опер.
Доводиться пояснювати, що Гангана звинувачують аж ніяк не у злочинах проти України. А у організації мирних демонстрацій в Росії. Наш співрозмовник помітно знервується: «За Мінською конвенцією, затримують правоохоронні органи, арештовують суди, а екстрадує Генеральна прокуратура. І взагалі, ця проблема свідомо нам нав’язується. Ганган надіслав подання на отримання політичного притулку і доки його не розглянуть ніхто його чіпати на буде. Взагалі давайте закриємо цю тему».
«По Курочкіну… Те, що у його діях не було складу злочину, було відомо ще на перший день після його затримання. Але було зрозуміло, що одразу після його появи почнеться нова хвиля «розборок» хоча б за ринок «Озерка» в Дніпропетровську. Я розумів, що його поява в Україні не могла мати іншого завершення, ніж те, що сталося. І тому, під час своєї каденції заступника міністра, робив все, що від мене залежало для того, щоб не допустити Курочкіна в Україну… І тоді справа Курочкіна була відкрита суто з попереджувальною метою, аби він сюди не приїздив. А вже потім все було проплачено зацікавленими російськими структурами – і суд, який його арештовував, і слідство. Серед наступного керівництва МВС, були такі, хто заохочував його приїзд сюди – давав гарантії, що з ним нічого не станеться, що його справи вже закриті тощо. Так Курочкін, як тільки опинився в Україні, одразу потрапив за ґрати. Тут у справу вступили росіяни, які повністю купили нашу «непідкупну» Феміду. Щодо конкретних прізвищ можу сказати лише одне: багато високоповажних людей, які не могли влаштовувати стрільби в Росії, з великим задоволенням це зробили у нас.
Радник міністра ніяк не хоче називати прізвища тих, хто «влаштовував стрільби», як і їхню мету.
«Щодо Бабакова: я кажу тільки те, що можу».
Ми не здаємся і заходимо з іншого боку:
У. Т.: Чи є якийсь зв’язок між депутатом Держдуми і в минулому лідером «лужніковського угруповання», а нині впливовим бізнесменом із активами в Україні, Бабаковим та командою Луценка, як про це стверджували під час виборчої кампанії певні ЗМІ?
– Я особисто Бабкова не знаю – в очі не бачив. Луценко – тим більше. І взагалі, якщо ви подивитеся виступи, то побачите, що перший, хто виступав проти приїзду Курочкіна, був саме Луценко. Другим, напевно, був я. Ми тоді отримали із офіційних, і неофіційних джерел інформацію про те, що в Москві визрів великий конфлікт, який неодмінно закінчиться великою кров’ю.
У. Т.: Беручи до уваги ваш багатий досвід, наскільки сильним є російський вплив у Криму та південно-східних областях?
– Я би сказав, що це вплив не Росії, а самого населення. Я не відчував там роботи жодних інших держав. А що стосується засланих «козачків» на кшталт Євроазійської спілки молоді – так це свідчення слабкості влади. Якщо ми маємо на території України різноманітні ЄСМ, «Прориви», Союзи православних громадян і таке інше – це чергове свідчення слабкості спецслужб та держави в цілому. Підрозділи СБУ із захисту національної безпеки вже давно мали або в судовому порядку позакривати ці організації, або ініціювати прийняття нових законодавчих актів, які б не давали змогу цим провокаторам так себе поводити.
У. Т.: Наші джерела в РНБО стверджують, що ЄСМ має підтримку у відділі розвідки Чорноморського флоту?
– Чесно кажучи, чого я ніколи не відчував, так це роботи РНБО. У Криму ЄСМ мене кожен день пікетував. Вони стояли з гаслами «чемодан-вокзал-майдан» і намагалися у скляну банку набрати грошей мені на дорогу. Так більше 2 гривень вони жодного разу не змогли зібрати.
У. Т.: Скажіть, можна «Народну Самооборону» назвати внутрішньою опозицією у блоці НУ-НС? Чи тяжієте ви до Тимошенко?
– Ми ні до кого не тяжіємо – ми є «Народна Самооборона» і тяжіємо тільки до власних виборців. Ми не є філією Банкової і Секретаріату Президента. Якщо ми з чимось не згодні, то відкрито про це говоримо. І це абсолютно нормальне явище – ми ж не маємо всі стояти, як барани, нахиливши голови і тупо виконуючи чужі вказівки.
У. Т.: Чому Президент не хоче, щоб Жванія очолював Антимонопольний комітет?
– Я не посвячений в ці потаємні ігри навколо посад. Якщо не хочуть Жванію, значить, ми не захочемо когось іншого – ми ж повинні відстоювати інтереси однопартійців.
У. Т.: Чи є напруження між Секретаріатом Президента і урядом?
– Важко сказати. Але вважаю, що конфлікт неминучий. Єдине, що не відомо, коли це буде.
Після запитання: «На чийому боці будете ви?» Москаль замислюється, явно не хоче казати правди і з хитрою посмішкою пафосно відповідає: «На боці правди!» І задоволено сміється, йому явно подобається, як він викрутився.
У. Т.: Чи правда, що коли ви працювали представником Президента у Криму, ви принципово відмовилися від охорони?
– Так, і вважаю, що в Україні мають охоронятися 3 особи: Президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради. Всі інші мають ходити разом із народом і нікого не боятися.
У. Т.: Доводилося чути багато анекдотів про сприйняття вашого прізвища…
– У мене суто українське прізвище – я сам з Буковини – і повірте, справжні москалі себе таким би прізвищем ніколи не називали. Було багато людей, які радили мені його змінити – але чого це я маю змінювати прізвище своїх пращурів?
У. Т.: Є такий анекдот, що колись по рації, ще під час вашого перебування в Закарпатті, міліціонерам прийшов сигнал: «Викликайте патрульні машини. Москаля побили». І вони відповіли: «Що, тільки одного?»
– Та ніхто на мене ніколи не нападав і не бив, то все вигадки.
Вже прощаючись, наш співрозмовник показав свою фотографію у футболці з написом «Дякую Боже, що я Москаль». Однак навідріз відмовився надати її фото для публікації в цьому інтерв’ю.[52]
БІОГРАФІЧНА НОТА
1950 р. – народився у с. Задібрівка Застанівського району Чернівецької області в родині службовців.
1975 р. – прийшов інспектором на службу в органи внутрішніх справ.
1984 р. – закінчив Вищу школу та Академію МВС СРСР.
1995 р. – начальник УВС у Закарпатській області (1995–1997).
1997 р. – заступник міністра внутрішніх справ, начальник Головного управління МВСУ в Автономній Республіці Крим (1997–2000).
2000 р. – заступник міністра внутрішніх справ, начальник УМВСУ в Дніпропетровській області.
2001 р. – голова обласної державної адміністрації у Закарпатській області.
2002 р. – голова Державного комітету в справах національностей та міграції.
2005 р. – заступник міністра внутрішніх справ, начальник кримінальної міліції.
2005 р. – голова обласної державної адміністрації у Луганській області.
2006 р. – постійний представник Президента України у АР Крим.
2007 р. – заступник голови СБУ.
2007 р. – заступник секретаря РНБО.
2007 р. – депутат ВР, пройшов по спискам «Нашої України – Народної Самооборони», радник Юрія Луценка.
Цікава деталь: На початку 1990-х суміщав роботу у міліції з викладацькою діяльністю у Чернівецькому університеті. Викладав курс криміналістики. Приймав іспит у студента Яценюка Арсенія Петровича.
“КРИЛАТІ ВИСЛОВИ”
– Я не згоден, що така висока межа кримінального судочинства (762 грнивні – прим. Тижня) – це захід боротьби з перенаселенням українських в’язниць. Ви це розкажіть тому, в кого вкрали корову. Або в кого витягли гроші на базарі. Адже через цей завищений мінімум, фактично, паралізована робота пошукових груп по кишеньковим злодіям – бо хто з собою на базар бере по 700 гривень? Ті, хто беруть, на базар не ходять».
– Щодо ситуації з Черновецьким. Луценко з усіх білбордів обіцяв нове обличчя влади. Будь-ласка, воно є, а ви все незадоволені.
– Набридло чути байки про те, що на того, хто щось серйозне розслідує, постійно хтось тисне. Хто? Може, нігерійська розвідка?
– На широкому конференц-столі демонстративно красуються три книги – Біблія, Коран і Тора. «Я взагалі є толерантною людиною – може, мене навчила посада керівника Держкомнацрелігії».