Газоподібна брехня

 

Напевне, не знайшлося жодного друкованого видання, телеканалу чи сайту, який би оминув своєю увагою це повідомлення. Ще б пак – адже підвищення транзитної ставки з $1,7 до $9,32 означає надходження додаткових коштів в розмірі $9,5 млрд. Це все одно, що дві виручки від продажу «Криворожсталі» щороку, або майже п’ята частина від затвердженого на 2008 рік держбюджету.

 

Втім, у людей більш-менш обізнаних це повідомлення викликало здивування: Україна неодноразово «торгувалася насмерть» з Росією про її збільшення на якісь десятки центів, а тут раптом рахунок пішов на долари. Звідки взялася методологія визначення вартості транзиту, яка обґрунтовує таке значне підвищення? Та й сусіди – поляки зі словаками – транзитують російський газ за значно нижчою ціною, що знаходиться в діапазоні $2–3. Та й повідомлення активно тиражувалося у різних варіаціях з посиланнями на неназваних високопосадовців з уряду чи «Нафтогазу». Натомість ніхто з офіційних осіб України цю інформацію не оприлюднив і не підтвердив. Більше того, Президент України Віктор Ющенко у своєму недільному інтерв’ю телеканалу «Інтер» заявив, що до питання транзиту газу варто ставитися дуже обережно, і казати про підвищення тарифів не слід. Виникає резонне питання – чия це була ініціатива і хто є її автором?

 

Щоб розібратися в цьому питанні, Тиждень провів власне розслідування. І як виявилося, ті обставини та мотиви, що стоять за нібито «транзитною ініціативою», викликають не ейфорію від перспективи небачених прибутків, а дуже серйозну тривогу.[167]

 

 

Як виявилося, автором ідеї про транзитну ставку $9,32 є не керівництво Мінпаливенерго, «Нафтогазу» чи інших компетентних установ. Історія її появи банальна: під час «газових» перемовин, що проходили в грудні у Москві, виник конфлікт між тодішнім головою «Нафтогазу» Євгеном Бакуліним та одним з його підлеглих. Останній вирішив віддячити шефу і в коментарі авторитетному українському тижневику заявив, що Україна транзитує російський газ за значно заниженою ставкою. Натомість обчислена за європейською методикою ціна на транзит становить ті самі $9,32. Натяк був цілком прозорим: оскільки все, що вдалося українським перемовникам – це підвищити транзитну ставку з $1,6 до $1,7, то вони провалили справу і мусять за це відповідати.

 

В тому, що результат перемовин провальний, дійсно немає сумнівів, як і в тому, що транзитна ставка має бути підвищена. Але не менш очевидно й те, що ставка $9,32 не витримує найменшої критики. Тарифи на транзит газу в Європі насправді високі, але вони обраховуються за іншою методикою і застосовуються не для таких відстаней і таких обсягів газу, які транспортує Україна. Умовно кажучи, встановлювати транзитний тариф на газ в такий спосіб – це все одно, що визначати вартість транспортування тонни цегли «Камазом», виходячи з вартості поїздки на таксі.

 

Вся ця історія не привернула б особливої уваги: міфічними «прожектами» на тему газової політики зараз нікого не здивуєш. Однак сталося інакше: в день візиту вже нового голови «Нафтогазу» Олега Дубини до Росії «тарифна ідея» почала активно тиражуватися російськими ЗМІ. І в їхній інтерпретації саме новий керівник «Нафтогазу», призначений новим прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, збирався привезти до «Газпрому» намір підвищити ціну в п’ять з половиною разів – до неймовірних $9,32. Контекст повідомлень був очевидний: «ненажерлива» помаранчева влада виставляє Росії нереальні умови. А те, що вони нереальні, «Газпрому» довести неважко. Як неважко і запропонувати симетричну відповідь у вигляді, скажімо, підвищення ціни на газ для України в тій же пропорції. І хай потім українська сторона виправдовується, що не мала на увазі нічого подібного: провокаційна ідея, вкинута в маси, починає жити своїм життям. Схоже, що й Президент, застерігаючи від непродуманого підходу до визначення транзитних тарифів, став жертвою цієї провокації. Застереження Ющенка (абсолютно справедливі) щодо недоречності подібних підходів одразу перетворили його на мішень: ага, він не хоче, щоб Україна змусила Росію платити належну ціну за транзит.

 

Кому була потрібна ця провокація? Річ у тім, що ключовим питанням майбутніх перемовин з Росією справді є підвищення транзитного тарифу. Україна наразі є стратегічним монополістом на шляху російського газу до Європи, і Росія протягом кількох років веде системні дії на те, щоб поставити українську газотранспортну систему під свій контроль. З цією метою за цілковитої підтримки керівників нафтогазової галузі, призначеної урядом Януковича, протягом 2006–2007 років ГТС України заганяли в борги за допомогою простого механізму: підвищуючи ціну на імпортний газ, не підвищували ставку за транзит цього газу. Ще рік хронічного недофінансування «Укртрансгазу», ще одна-дві великі аварії на магістральній трубі, ще мільярд боргів «Нафтогазу» перед дочірніми структурами «Газпрому» – «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго» – і можна було б починати кампанію під гаслом «Україна – ненадійний транзитер, тому її ГТС слід передати в управління міжнародному консорціуму». Наразі від того, чи вдастся Україні підвищити ставку на транзит газу , залежить те, чи вдасться їй зберегти контроль над власною газовою трубою. Щодо цього вестимуться дуже жорсткі перемовини. Тому і відбуваються спроби дискредитувати ідею підвищення транзитної ставки, попередньо довівши її до абсурду. Схоже, що і цього разу провокація спрацювала.