Наприкінці березня Київський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позов екологічних громадських організацій проти Кабінету Міністрів і Міністерства з питань охорони навколишнього середовища. Предмет розгляду – Червона книга України, поява третього видання якої очікувалася ще п’ять років тому. До нього мали потрапити лось і осетер, до яких у вітчизняних та іноземних багатіїв велика любов. Ось тільки не до живих, а до мертвих.
Бажані трофеї
Екологи впевнені, що затримка пов’язана з потужним лобі в урядових колах. Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, ініціатор подання позову, стверджує, що там не зацікавлені у внесенні до нової Книги лося, російського осетра і севрюги. Лося – з огляду на високу популярність як трофейної тварини поміж іноземців і мисливців-високопосадовців. Осетра – у зв’язку з надзвичайно високою ціною чорної ікри (більш ніж $1000 за кілограм). Імпорт цього продукту в країну суворо обмежений, як і обсяги легального вилову поки що не червонокнижного осетра.
«Квота – 60 т риби на рік», – каже Борейко. У середньому на кілограм риби припадає 100 г ікри, тож за ціни $1100 за кілограм вартість сукупної здобичі всіх рибалок сягатиме майже $7 млн. І це лише офіційний вилов. Проте лишилося осетрів у вітчизняних морях зовсім мало: 1% їхньої кількості у 1970-х роках.
Лосів також поменшало. У 1970-х їх було близько 18 тис., а тепер, за оптимістичними даними, вже менш ніж 4 тис. Полювання на цього гіганта може собі дозволити не кожен. Іноземець за ліцензію на відстріл одного лося викладає близько €15 тис. офіційно і ще приблизно стільки само, стверджує Борейко, в кишеню лісгоспівцю. А ті вже діляться з міністерством, бо ж ліцензій лише 100 на рік.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде 10 квітня.