Німецьке видання Die Welt пише, що в Туреччині наростає справжня революція проти політики прем’єр-міністра Реджепа Ердогана.
«Те, що відбувається революція може відчути кожен, хто присутній на площах і знає країну. Коли поліція вийшла в суботу вдень, вона втратила ініціативу і мала недостатньо персоналу, оскільки орієнтувалась на звичайну схему нагляду за масовими акціями. Нині ж в повітрі панує нове відчуття свободи, яка захоплює народ.
Протести свідчать, що прем'єр-міністр має політичну підтримку лише серед переконаних мусульман. Він втратив цілий прошарок суспільства, який колись підтримував його, тому що ці люди думали, що він принесе звільнення від гніту військових. Тепер вони думають, що за нього одну гамівну сорочку замінили іншою. Ердоган налаштував проти себе ліберальну і яскраву та активну Туреччину. Давно вже не йдеться про вирубку дерев у парку. Протестують проти політики Ердогана, яка має своє коріння в політичному ісламі.
Foreign Policy пише, що події в Туреччині є виявом невдоволення громадян посиленням влади Ердогана та поступовою ісламізацією країни.
«Для стамбульців, які виступають проти прем'єр-міністра, він не тільки перебудовує їх місто не порадившись з ними, а й розширює права і можливості нової кліки відданих йому бізнесменів. Компанія, яка отримала контракт на реконструкцію Tarlabasi (район в Туреччині, в якому розташована і одна з центральних площ – Площа Таксім та парк Гезі, який хочуть забудувати – Ред.) належить Calik Holding, генеральним директором якої є зять Ердогана. Симбіоз між бізнесом і політикою в Туреччині живе і процвітає…Такі неоднозначні інфраструктурні проекти не обмежуються лише Стамбулом. У своїй минулорічній статті для Foreign Policy Анна Луї Суссман описала, як уряд Ердогана використовує «оновлення міста» для того, щоб впровадити свій соціальний порядок денний в столиці Анкарі.
Треба відзначити, що карколомне економічне зростання Туреччини є джерелом сили для Ердогана: прем'єр-міністр ніколи не втрачає можливості згадати те, що за його правління ВВП країни більш ніж потроївся. І скарги протестувальників не обмежуються розвитком міст: багато вийшли на вулиці, щоб висловити своє невдоволення тим, що на їх погляд, є деспотичним стилем прем'єр-міністра, його повільною ісламізацією країни, і жорстокістю поліції . Те, свідком чого зараз стала Туреччина є синтезом усіх скарг в Парку Гезі», – йдеться в статті.
Financial Times пише, що незважаючи на всю потужність влади Ердогана, нинішній момент може стати для нього критичним.
«Якщо б ці демонстрації, що набирають сили в Туреччині і наростають через те, що поліція заливає площі сльозогінним газом, стосувалися лише зелених насаджень, вони б не поширювалися зі швидкістю повені за межі Стамбула та Анкари на десятки інших міст. Можливо, прем’єр і могутній, але це складний момент для Ердогана…Прем'єр-міністр – найбільш помітна фігура Туреччини після Ататюрка, має намір укласти мир з неспокійною курдською меншиною країни, а наступного року пересісти в крісло президента з розширеними повноваженнями. З таким амбітним порядком денним з його боку було б нерозумно відкрити новий фронт боротьби. Зарозумілість не може бути добре організованою опозицією, але вона вміє приборкувати могутніх людей», – пише видання.
New York Times цитує історика з Босфорського університету в Стамбулі Едхема Елдема, який піддав критиці те, що влада країни почала втілення в життя великомасштабних проектів з розвитку, без попередніх консультацій з громадськістю.
«У певному сенсі, вони сп'яніли від влади», – сказав він. «Вони втратили демократичні рефлекси і повертаються до того, в чому суть турецької політики: до авторитаризму», – вважає Елдем.
Турецький блогер і політолог Бінназ Сактанбер у своїй колонці для The Guardian підкреслює, що протести нарешті показали Ердогану, що він не може робити все, що захоче.
За словами Сактанбер, нинішні демонстрації – найбільші за всю турецьку історію та особливі ще й тим, що на відміну від усіх попередніх не були організовані профспілками чи політичними партіями – в руху немає координаторів.
«Наївно очікувати, що Ердоган піде у відставку, але тепер можна з упевненістю припустити, що його плани балотуватися на посаду президента з розширеними повноваженнями зруйновано. Між тим ми і справді можемо зробити так як він радить. Під час промови в суботу прем’єр-міністр сказав: «Кожні чотири роки ми проводимо вибори…Ті, кому не подобається політика уряду можуть висловити свою думку». Хороша ідея», – пише блогер.
На думку турецького видання Taraf, Ердоган так і не зрозумів, чого хочуть від нього люди.
«Глава уряду не зрозумів, що люди всіх верств суспільства вийшли на вулиці, щоб стало ясно: «Ми не хочемо, щоб нам щось нав'язували».
Як повідомлялося, днями близько 40 тис. мешканців Стамбулу і ще десятки тисяч людей в інших містах Туреччини вийшли на акцію протесту. Протест почався як мирна демонстрація проти планів забудувати міський парк, проте перетворився у ширшу антиурядову акцію.
Поліцейські намагалися розігнати протести за допомогою сльозогінного газу і водометів.
За два дні масових протестів турецька поліція заарештувала понад 900 осіб. Як заявляє Amnesty International, під час протестів загинуло дві особи, а поранення отримали понад тисяча осіб.