Процес перетягування конституційної ковдри між різними гілками влади почався не день і навіть не рік тому. Із самого початку існування незалежної України виконавча та законодавча гілки влади намагаються увірвати одна в одної повноваження. Загальна динаміка є такою – поступово посада Президента стає набагато менш впливовою, ніж це було на початку 1990-х. В Україні діє змішана, парламентсько-презиентська форма правління, схожа на ту, що є у Франції та у більшості східно-європейських країн. Остання дискусія щодо змін у Конституції, в якій Віктор Ющенко висловлюється за змішану форму правління із сильним Президентом, а Юлія Тимошенко, природно, – за парламентаризм, дала поштовх новій хвилі в обговоренні, яка ж форма держустрою краща.
Ми пропонуємо вам ознайомитись із обома й зробити для себе власний висновок. Однак не слід думати, що механічний перехід до іншої форми правління автоматично вирішить наші проблеми. Демократія – це трохи більше, ніж гарно написана Конституція. Тут ще важливо, наприклад, щоб ті, хто програють вибори, не вважали таку подію кінцем світу, а всього лише тимчасовим переходом в опозицію. А переможці не могли самовільно змінити загальний курс, яким рухається держава. Іншими словами, система має добре працювати, навіть якщо країною за результатами виборів керують повні йолопи. Коли ж демократія не має такого запасу міцності, довго їй не протриматись, парламентська вона чи президентська.
У збільшеному форматі графіки подано переваги й недоліки парламентської та президентської систем правління.