Світові бієнале сучасного мистецтва вже давно є предметом масового зацікавлення: черги до павільйонів із мистецькими об’єктами нічим не поступаються легендарним чергам до «Диснейленду». Це, здавалося б, має тішити, проте чомусь не перестає викликати нарікання критиків. Адже сучасне мистецтво, на думку багатьох із них, ще з часів Марселя Дюшана |див. довідку| є продуктом концептуальним, розуміння якого вимагає певного рівня культурної освіченості, інтелектуальних здібностей тощо. Спеціалісти схильні розглядати черги на виставки як сумний синдром перетворення мистецтва на атракціон. Такому трактуванню сприяє ще й усе частіше звертання сучасного мистецтва до високих технологій, інтерактивності, видовищності, що нібито й перетворює його на привабливу розвагу. Все це, до того ж, вписується в загальну споживацьку тенденцію, притаманну постіндустріальним суспільствам, яку можна охарактеризувати як «попит на досвіди» (на яскраві враження, нові відчуття і т. ін.). У свою чергу, захоплення конструюванням відчуттів з боку митців часто й перетворює виставки на своєрідні
атракціони – чуттєві, естетичні, етичні.
Проте для України черги на виставки сучасного мистецтва (а точніше – до галереї PinchukArtCentre) – явище нове, можна сказати, безпрецедентне. Тому Тиждень вирішив дізнатися, що ж означає цей масовий інтерес українського споживача до сучасного мистецтва, й спитати безпосередньо у відвідувачів, що їх у ньому приваблює, що вони про все це думають, що вони від такого мистецтва очікують і що отримують.
Пізнавально
Дарина, книгознавець:«Це дуже гарна ідея – робити такі виставки, тому що в людей з’являється місце, куди вони можуть піти, культурно просвітитися. Це цікаво, ми можемо побачити світогляд іншої людини. Оця японка Маріко Морі, вона справді показала, як все це сприймає і відчуває, і ми можемо відчути це так, як вона».
.jpg)
Олександр, студент:«Мені завжди подобалося сучасне мистецтво. Ти намагаєшся зрозуміти, про що думав творець певного експоната, що він намагався висловити. Спочатку не розумієш, а потім починаєш бачити певний сенс у тому, що він зробив, і це чудово».
Незвичайно
Олександр, бізнесмен:«Ментальний удар завдає, але враження таке собі. Ну є і є, не більше. Людей уже мало чим здивуєш, тому художники вдаються до таких методів, щоб вразити чимось наповал».
Наташа, студентка:«Незвичайно, є де провести час, я, наприклад, такого ще ніде не бачила. Думаю, чому виставка безкоштовна? Може, щоб спочатку привабити людей, а наступні експозиції вже будуть платні?»
Повчально
Леонід, багато чимзаймається:«Думаю, треба, щоб таких виставок було побільше, бо їх розуміння вимагає певної освіти, мислення, а це нашому народові необхідно – більше думати головою. Там багато філософії. Головна ідея, мені здається, щоб ми всі усвідомили нікчемність того, що в нас відбувається – всі ці вибори, перевибори – порівняно з космосом, мільярдами світлових років».
Олена, економіст:«За кордоном я ніде не була, на виставках теж не була, для мене це своєрідне відкриття і себе, і своїх вражень. Інопланетяни сподобалися, приємно було їх обнімати, відчувати биття сердець. Ще сподобалися викладки з каміння. Ніби якийсь задум є, але я прийшла з дитиною, мені важко було затриматися, подумати. Мені здається, що світ ми не знаємо, і життя наше ми так проживаємо: встаємо зранку, йдемо на роботу, потім приходимо з роботи, лягаємо спати, й так щодня одне й те саме, і ми не помічаємо, що відбувається взагалі у світі, в космосі, ми цього не знаємо».
Це не Рєпін
Любов, живе за кордоном:«Б’є по голові. Дуже цікаво. Цікава техніка, просто потрясна. В принципі, тут представлене минуле й
Марат, агентз продажуавіаквитків:
Крістіна, юрист:
майбутнє, більше майбутнє. Так, це не Рєпін і не Шишкін, розумієте».
Марат, агентз продажуавіаквитків:«Багато чого не сподобалося, може, тому що я не настільки розвинений і не розумію мистецтва. Не те що не сподобалося, просто я не зрозумів ні фотографії, ні того, що камінням на підлозі викладено. Але, в принципі, не шкодую, що стояв у черзі».
Крістіна, юрист:«У цілому, непогано, але, мабуть, це на сурогат більше схоже, не мистецтво все це. Там є одна картина, просто живопис олією, це дуже погано, що її повісили, бо порівняно з нею все здається якимось несправжнім, дешевим. Справжнє мистецтво – це живопис».
Новий ранок
Як свідчать висловлювання відвідувачів PinchukArtCentre, сучасне мистецтво поступово, але успішно, вписується в український ринок розваг, пропонуючи новий продукт – незвичайні враження. Бачимо, що працюють стандартні ринкові механізми: новизна плюс вдала рекламна кампанія.
Арт-критики часто кажуть, мовляв, нове мистецтво потребує нового інструментарію сприйняття, нових видів чутливості. Проте формування чутливості споживача, як і, наприклад, потреби в новій пральній машині, цілком до снаги всемогутньому ринку. В цьому сенсі, можливо, не таким уже й печальним виглядає оплакуване критиками перетворення мистецтва на атракціон. Усе-таки цей мистецький «атракціон» значно відрізняється від «Диснейленду». А ще досить показово, що від попередньої виставки в галереї залишилася «Кімната туману» – скляне приміщення, в якому крізь густий білий туман ти не бачиш навіть того, що перед очима. Люди блукають, безпорадні, наштовхуються на винахідливих студентів, котрі заходять сюди, аби поцілуватися, й виходять дещо розгублені, але задоволені. Адже потрапити у кімнату з туманом легше, аніж вийти з неї.[550]
ДОВІДКА
Марсель Дюшан (1887 – 1968) – французький та американський художник, теоретик мистецтва. Вважається засновником концептуального напрямку в мистецтві. Однією з найвідоміших його робіт є так званий «Фонтан» (1917) – пісуар, який відрізнявся від звичайного тільки тим, що містив на собі підпис художника та був запропонований як експонат для виставки Товариства незалежних художників Нью-Йорка.