На перший погляд, саміт з питань енергетичної безпеки, що пройшов 22 травня в Києві, не став проривом у здобутті цієї самої енергетичної безпеки. Ну підписали президенти п’яти країн (України, Азербайджану, Грузії, Польщі та Литви) пакет декларацій про створення Каспійсько-Чорноморсько- Балтійського енерготранзит ного простору, ну засвідчили вкотре своє позитивне ставлення до нафтогону «Одеса–Броди», яким каспійська нафта колись має піти до Європи… І хоча практичних наслідків наразі небагато, за завісою типового українського «нафтогазопесимізму» проглядають зовсім нові горизонти.
Обійти Росію
Показовий момент: у зустрічі взяли участь країни, що об’єднують ключові ланки, без яких міждержавні енергетичні проекти неможливі апріорі. Це наявність ресурсу нафти (Азербайджан), перевалки в Чор- ному морі (Грузія), транзиту, переробки та виходу на кінцевого споживача (Україна, Польща, Литва). В цьо му сенсі привертає увагу активізація Азербайджану: президент Ільхам Алієв раніше не проводив таких інтенсивних переговорів з Україною. Азербайджан дуже цікавить можливість прямого постачання своєї нафти на європейські ринки, причому маршрутом, який не є підконтрольний Росії. А наразі чи не єдиний шлях для цього – робота українського нафтогону «Одеса-Броди» в прямому режимі.
Зрозуміло, що ці наміри не озвучували вищі посадові особи країн, представлених на саміті. Однак про це відверто говорили українські та міжнародні експерти під час круглого столу фундації Open Ukraine, присвяченому підсумкам наради. З їх коментарів випливає, що нафтогін «Одеса–Броди» запрацює в «прямому» режимі вже протягом року. Попри всі «фігури замовчу- вання» можна зробити висновок, що Азербайджан дав принципову згоду заповнити «трубу» своєю нафтою. У відповідному указі Президента Ющенка зазначено, що «аверсний» режим має бути не менш прибутковим, ніж нинішній «реверсний» – а, отже, мова має йти про мільйони тонн нафти.
Вуглеводнева політика
Утім, Росія робитиме все, щоб не допустити появи альтернативного шляху постачання каспійської нафти до Європи. І те, що зараз нафтогоном «Одеса–Броди» йде «реверсом» російська нафта – далеко неєдина перешкода. Так, експерт Центру НОМОС Михайло Гончар розповів про існування так званого словацького корка: словацька нафтотранспортна компанія «Транспетроль», 49% акцій якої належать «Юкосу» (і, зважаючи на все, контролюються йо го нинішніми спадкоємцями), блокує помпування нафти, яку могли б транспортувати через «Одеса– Броди». Цікавий факт навів Богдан Соколовський, представник Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки: причетна до діяльності «Транспетролю» російська нафтова ком панія надіслала «Укртранснафті» лист, у якому заявила, що прокачка нафти через Словаччину має бути погоджена в паливному міністерстві «іншої країни» (натякаючи на Росію).
Та найбільш показовим є інше: досі бажання України провести через свою територію нові «неросійські» транзитні маршрути було «голосом волаючого в пустелі» – світ реагував на ці плани досить скептично. Однак Росія в останні роки чітко продемонструвала наміри, поперше, «перекрити» саму можливість будь-якої енергетичної альтернативи для Європи, а по-друге, максимально обмежити використання вже наявних маршрутів, які їй не підконтрольні. І якщо це станеться, то неминучим буде наступний етап: здорожчання вуглеводнів для європейських споживачів, яке супроводжуватиметься підтримкою «своїх» та придушенням «чужих» енергокомпаній. У цьому сенсі українські енергетичні ініціативи отримують зовсім іншу вагу: Україна починає грати на боці всієї Європи. Безупинний і правильно спрямований рух нашого «енергетичного каравану» має дуже непогані шанси «привезти» каспійську нафту в Європу через Україну вже найближчим часом.