Преденденти на могилу Аскольда

 

Уже кілька місяців триває конфлікт між громадськістю й приватними забудовниками навколо Аскольдової могили, історичної місцевості в центрі столиці. В травні на будмайданчик напали альпіністи. Вони видерлися на підйомний кран і провисіли на ньому кілька годин на знак протесту проти незаконного, на їхню думку, будівництва. Три тижні тому, коли забудовник спробував поновити роботи, його атакували кількадесят людей, серед яких – і ряджені в давньоруські шоломи й кольчуги, вони вщент розтрощили будівельний паркан. То була акція «Аскольд постає із могили», ініційована громадським рухом «Збережи старий Київ». Та, попри громадську думку й публічні заяви міської влади про неприпустимість будівництва в цьому місці, забудовник не поспішає забиратися геть. Імовірно, він вичікує слушну мить, коли можна буде перейти до рішучіших дій. Адже орієнтовний прибуток від продажу квартир і офісів у запланованому будинку може сягнути $100 млн, вважають експерти.

 

Неодноразово висловлювалася думка, що за комерційною компанією, котра намагається звести на вул. Мазепи, 11а багатоповерховий елітний будинок, стоїть чемпіон світу з боксу Віталій Кличко і його соратники з однойменного політичного блоку. Підтвердженням таких заяв може бути те, що сам чемпіон і його поплічники, котрі зазвичай послідовно критикують забудову центру Києва, уникають різких коментарів стосовно Аскольдової могили. Водночас Тиждень відстежив бізнес-зв’язки компаній, що претендують на історичну місцину, й з’ясував: брати Клички та їхні партнери певною мірою таки причетні до скандалу. І не тільки вони.

 

Зв’язки найкращих українських боксерів із будівельним бізнесом «засвітилися» ще на столичних виборах у 2006 році. Тоді, як і на недавніх позачергових виборах міського голови, цю інформацію використовували опоненти як контрпропаганду проти Блоку Кличка. Також не таємниця, що брати-боксери зароблене на ринзі вкладають, крім іншого, в столичну нерухомість. Зокрема, їм приписують частку в офісно-розважальному центрі «Арена», хоча вони це й спростовують. Та й сам факт присутності в переліку спонсорів боксерського блоку і серед членів його фракції в Київраді такого видатного будівельника, як Лев Парцхаладзе (компанія ЗАТ «ІК «ХХІ сторіччя»), свідчить, що будівельний бізнес Віталію Кличку і Ко не зовсім байдужий.

 

Натомість виникає запитання: чому новий-старий мер Леонід Черновецький не чинить перешкод у збагаченні на київській землі своїм політичним супротивникам, до яких сміливо можна віднести Віталія Кличка? Речники міського голови посилаються на те, що землю на Аскольдовій могилі виділяли ще в 2004 році за часів мерства Олександра Омельченка, з яким у братів Кличків давні дружні стосунки. Та слід зауважити, що право власності на 0,89 га на Аскольдовій могилі ТОВ «Вант», компанія-забудовник, отримала лише в березні минулого року, коли влада над Києвом перейшла до Леоніда Михайловича, а в залі Київської міської ради вже давно тривало протистояння між блоками Кличка й Черновецького. Автор цих рядків, перебуваючи в стінах КМДА, особисто був свідком конфліктних ситуацій з елементами рукопашного з боксу утримувався, напевне, щоб нікого ненароком на скалічити. І якось важко повірити, що Леонід Черновецький, попри його неаби-яку набожність, міг би поділитися коштовною столичною землею зі своїм затятим політичним ворогом. Тож можна припустити, що або Кличко до Аскольдової могили жодним чином не причетний, або… Але про все по черзі.

 

 

Аби з’ясувати, хто насправді стоїть за тим чи іншим будівництвом, треба знати точну назву замовника й генпідрядника та мати деякі зв’язки у Державній податковій адміністрації. Втім, маючи все необхідне, відділ розслідувань Тижня ледь не зірвав редакційний графік, досліджуючи хитросплетіння комерційних інтересів довкола Аскольдової могили.

 

На інформаційному стенді біля будмайданчика на Мазепи, 11а вказано, що замовником будівництва є ТОВ «К.А.Н. Девелопмент», засноване у травні 2006 року не відомими широкому загалові громадянами Сандлером і Ковбасенком. Генпідрядником вони обрали будівельну корпорацію «Алтіс-Холдинг». Ця структура неодноразово брала участь у втіленні в життя грандіозних проектів компанії «ХХІ сторіччя» Лева Парцхаладзе. Втім, погодьтеся, це ще нічого не доводить.

 

Логічно було б припустити, що засновники «К.А.Н. Девелопмент» збираються фінансувати будівництво фешенебельного хмарочоса не з власної кишені. Не виключено також, що ця фірма є просто ширмою, за якою ховаються справжні дійові особи. Вийти на них нам допоможе генеральний директор «К.А.Н. Девелопмент» Андрій Гуцал. Саме він від імені забудовника переконував обурену громадськість, що будівництво на Аскольдовій могилі цілком законне. У 2004 році, коли цей майданчик віддавали під забудову, Гуцал Андрій Олександрович заснував уже згадане ТОВ «Вант». Забігаючи наперед, зазначу, що переважна більшість причетних до цієї справи будівельних компаній створювалися чомусь саме 2004 року. І, готовий закладатися гонораром, що майже в жодної з них немає ані необхідної техніки, ані кваліфікованих робітників, ані власних оборотних коштів, щоб зводити хмарочоси. Тобто їхнє призначення, швидше за все, – отримати земельні ділянки під будівництво, не викриваючи справжніх власників.

 

Другим співзасновником ТОВ «Вант» є Олег Мойсеєнко. Він, у свою чергу, має частку в фірмі «К.А.Н.», серед співзасновників якої є такий собі Олександр Лати- шев. Останній пов’язаний з двома будівельними компаніями: «Септада» і ВБК «Градобуд». Обидві певним чином перебувають під впливом київського банкіра Олександра Лойфенфельда, який встиг трошки «засвітитись» у скандалі на Пейзажній алеї (див. Тиждень №6 ,2008). Олег Мойсеєнко також є співвласником ТОВ «Арена-центр», профіль якого – ресторани. Його партнер у цій справі – Олександр Булино. У 2006 році його згадували в якійсь спортивній газеті в замітці про юнацький боксерський чемпіонат у Бердичиві, який Булино відвідав як представник братів Кличків. Крім цього, панові Булино належать частки в трьох комерційних структурах, зокрема в «Кристал плюс», що контролює столичне казино «Арена», і ЗАТ «Театральне», серед акціонерів якого – не відомий громадськості бізнесмен Валеріан Кім. Комерційні інтереси й родинні зв’язки пана Кіма ведуть до потужної мережі ресторацій «Козирна карта» й низки операторів грального бізнесу. До речі, Тиждень уже писав, що будівельникам теж не байдужі азартні ігри (див. № 20,2008). Серед співвласників уже згаданого «Кристал плюс» є такий собі Ігор Костянтинович Сізов. За моїми даними, він співвласник і керівник щонайменше п’яти фірм, три з яких – будівельні. Одна з них, ТОВ «ВІТ-плюс», торік отримала від столичної мерії дозвіл на будівництво готелю на Подолі, інша, ТОВ «Вест Іст Груп», 2006-го фігурувала в скандалі навколо забудови Мілютинського парку в Алупці (Крим). Ці фірми пов’язані з компанією «Північна будівельна група», яку в 2004 році заснувала в Києві кіпріотська «Ферфакс». Серед керівників цього офшору й будівельної групи згадувався Юрій Іонанов, однокласник і друг Віталія Кличка. Іонанов, між іншим, також керував ТОВ «Кватро М», яке у 2003 році заснували американський громадянин Роберт Кьоніг, Кличко-старший та Павло Димінський – віднедавна член «боксерської» фракції в Київраді. Пан Кьоніг, до речі є співвласником ще дев’яти комерційних структур в Україні, серед яких дві спеціалізуються на рестораторській справі, одна – оператор грального бізнесу й три – сінематики: ТОВ «Батерфляй», ТОВ «Кроу» та ТОВ «Енкор». Останнє в 2005-му стало партнером братів Кличків у придбанні столичного кінотеатру «Загреб».

 

 
ФОТО: Андрій Ломакін

 

 

Згаданий раніше Андрій Гуцал, представник замовника будівництва на Аскольдові могилі, 2004-го заснував ще й ТОВ «Будконсалтинг- інвест», якому 24 грудня минулого року мер ЛеонідЧерновецький дозволив будувати багатоповерхівку на проспекті Науки, 42а. Від заснування «Будконсалтингом» керував 28-річний Ігор Николин. Він пов’язаний з іще п’ятьма будівельними фірмами. Одна з них, ТОВ «Мелвікс», наприкінці 2006-го отримала ділянку біля центрального столичного РАГСу під будівництво 52-поверхового торговельно-офісного комплексу 250 м заввишки й вартістю $600 млн. Хоча цей проект поки що залишається на папері. Партнерами Николина в трьох інших фірмах – «Ярославград», «БП «Онат» і «Седна» – виступають молоді підприємці Сергій та Андрій Шевченки (останньому, до речі, 22 роки). Сергій Шевченко входить то складу власників ще двох будівельних фірм – «Архітектурно-будівельний альянс» та «Інтер- будкомплекс», інший співвласник яких – Андрій Кощенко. Він, у свою чергу, причетний до низки комерційних структур, з яких мене зацікавили дві – Торговельний дім «Демік» та будівельна компанія «Еверест Плюс».

 

За інформацією Тижня, «Демік» контролюють промисловець із Чернівців Микола Дембіцький та депутат Київської міської ради від Блоку Кличка Дмитро Андрієвський. У сфері впливу останнього – потужний виробник будматеріалів «Інтеко-холдинг» та один із найбільших будівельників комунікацій – трест «Київпідземшляхбуд».

 

Натомість «Еверест плюс» входить до холдингу «УкоІнвестБуд», який контролюють київський бізнесмен Анатолій Войцеховський та його сини Віктор і Олександр. Холдинг складається з майже 40 підприємств – девелоперських, будівельних, підрядних. Цікаво, що головний інженер холдингу Григорій Ліберман – батько відомої поп-співачки Тетяни Ліберман, більш відомої як Тіна Кароль.

 

У 2006 році в «УкоІнвестБуду» сталася неприємна історія з приватними інвесторами будівництва житлового будинку, які з ним судилися й звинувачували в шахрайстві. А в 2007 році ЗАТ «Укренергобуд», що входить до холдингу, фігурувало в черговому скандалі довкола незаконного виділення київської землі під забудову. Тоді ж «випливла» інформація, що головними акціонерами ЗАТ є зять мера В’ячеслав Супруненко та Денис Комарницький, депутат Київради від блоку Черновецького.

 

«Так хто ж насправді стоїть за будівельним скандалом на Аскольдовій могилі?» – запитає, напевне, допитливий читач. Аби дати відповідь, треба знати про циркуляцію фінансових коштів через банківські рахунки фігурантів, які є комерційною таємницею, що охороняється законом. Адже сумнівно, що ТОВ «К.А.Н. Девелопмент», замовник будівництва, чи заявник на земельну ділянку ТОВ «Вант» (статутний фонд 35 тис. грн і 20,5 тис. грн відповідно станом на 2006 рік) розраховують самотужки профінансувати проект, собівартість якого оцінюють у кількадесят мільйонів доларів. Можна припустити, що кошти виділяє дехто з причетних до описаної вище мережі комерційних структур, пов’язаних менеджментом чи номінальними засновниками. І це можуть бути як брати Клички з політичними партнерами, так і Черновецький та Ко. Можливо, причетні й одні, й інші одночасно. Хоча не виключено, що хтось (або жоден) з іменитих інвесторів цього бізнесового «лабіринту» від початку не дуже цікавився, в які проекти вкладають його гроші партнери і наймані управлінці.

 

Адже капітал має, перш за все, примножуватися, інакше він з часом неодмінно зникне, і вам знову доведеться жити від зарплати до зарплати.