Лист нагору

У день відкриття нової сесії Верховної Ради між шикарними автівками, при паркованими поряд із парламентом, стояли скромно вдягнені люди. Замість транспарантів та гучномовців вони тримали в руках валізи з документами чи просто речами. Дивлячись на постаті людей, які прямували до Ради, вони терпляче чекали. Здавалося, на якесь диво. Так і є. Вони приїхали до депутатів поговорити про свої проблеми. Дехто вже не вперше.

 

Загалом такий спосіб звернення до влади – крайній захід, не санкціонований українським законодавством. Закон «Про звернення громадян» дозволяє українцям достукатися до можновладців лише шляхом листування. Або під час особистого прийому чиновника. Галина Балюра, заступник завідувача відділу з питань звернень громадян Апарату ВР, повідомила кореспондентові Тижня, що анонімні листи чи листи без конкретної адреси та даних дописувача не розглядають.

 

За перше півріччя поточного року до Верховної Ради надійшло 46 тис. звернень від українських громадян. Ці листи читають працівники відділу, а потім спрямовують до відповідних служб: приймалень народних депутатів, профільних комітетів, прокуратури.

 

«Найбільше пишуть працездатні особи, далі – люди похилого віку, інваліди, багатодітні матері, – розповідає Галина Балюра. – Якщо говорити по питаннях, це соціальні проблеми та невирішені судові справи». Мешканці східних і південних областей частіше, ніж інші українці, звертаються за справедливістю до органів влади.

 

 

Самі народні обранці неохоче повідомляють про листування з людьми, які, власне, делегували їх у владу. З майже десятка опитаних нардепів лише двоє розповіли Тижню про те, скільки часу та душевних зусиль витрачають на простих українців.

 

«Я читаю листи від виборців щодня ввечері, – каже Володимир Литвин, лідер фракції однойменного блоку. – Цю роботу не довіряю помічникам. Треба ж відчувати душу та настрій людини». За оцінками екс-голови ВР, лише третина опрацьованих ним скарг вирішується позитивно. «Я намагаюся кожній людині написати, куди скерував її лист», – каже пан Литвин.

 

Більше оптимізму в розповідях тричі генпрокурора, а нині парламентаря від Партії регіонів Святослава Піскуна. «Якщо громадянин вважає, що його право порушено, він чомусь звертається до Піскуна, – майже природно дивується Святослав Михайлович. – Бо він пам’ятає, що це колишній генпрокурор і знає, що треба робити в таких випадках… Коли порушують закон і Піскун пише звернення до чиновників, вони реагують швидко, бо знають, що Піскун повернеться й посадить у в’язницю». На прохання Тижня розповісти історію, коли за його сприяння було поновлено справедливість, пан Піскун не без гордості розповів, як допоміг школам Тернопільщини отримувати свіжу пресу: «Там були проблеми, до мене звернулися керівники шкіл, що в них немає газет і журналів. Вони переказали гроші, але через проблеми з управлінням освіти та поштою не отримували пресу. І я допоміг, тепер школярі одержують газети та журнали».

 

 

Листуватися з депутатами можна безкінечно. У відділі з питань звернень громадян Апарату ВР Тижню розповіли, що є люди, які адресували законодавцям по 200-300 листів. Ті, хто хочуть вирішити питання швидше, приходять на особисті прийоми. Та депутати – люди зайняті, тому часто відправляють поспілкуватися з виборцями своїх помічників. Найбільш наполегливі шукачі справедливості йдуть під стіни Верховної Ради і там намагаються бути почутими. Вдається одиницям, бо законодавство не зобов’язує депутатів спілкуватися з людьми на вулицях. Відвідати Верховну Раду звичайному громадянинові також майже неможливо. В «Положенні про порядок організації та проведення відкритих відвідувальних заходів у Верховній Раді України» чітко зазначено, що стати гостем парламенту можна лише в складі організованої групи. Учні, студенти, лікарі чи шахтарі регулярно відвідують законодавців, але під пильним наглядом відповідального за організацію візиту.

 

Для порівняння: у німецький парламент громадянин може потрапити без усілякого супроводу, лише надіславши електронний лист за два тижні до запланованого візиту. А в місцевих конгресах штатів США є спеціальне місце з мікрофоном – сюди може прийти кожен, хто бажає висловити свою позицію щодо питань, які обговорюють обранці народу.

 

До слова, у США, на відміну від України, написання листів є потужним способом не лише вирішити персональні проблеми, але навіть впливати на поведінку законодавця під час голосувань. Найперше це стосується листів у паперовій формі. У кожного зареєстрованого американського виборця є три представники, яким він може написати – один конгресмен і два сенатори від територіального округу, де він проживає.

 

Спеціальна служба в офісі кожного обранця не тільки обробляє та відповідає на всі листи від виборців зі свого округу, але й щотижня складає перелік питань, про які йдеться в листуванні. Конгресмен або сенатор використовують ці дані для того, щоб вирішувати, що найбільше цікавить виборця та які питання варто порушувати на законодавчому рівні. Від такого реагування прямо залежить, чи буде він переобраний на наступний термін.

 

Подібний механізм зворотного зв’язку в українських умовах – річ неможлива. Хоча б тому, що чинна пропорційна система ізолювала депутата від виборця: щоб потрапити у список на другий термін, депутатові потрібна згода керівника партії, а не громадян. Ситуація стане ще гіршою, якщо Партія регіонів та БЮТ зуміють провести конституційні зміни стосовно виборів – згідно з ними, люди втратять можливість напряму обирати президента. Якщо таке станеться, згадані великі партії отримають монополію на владу, а громадяни будуть позбавлені навіть тих куцих механізмів впливу на неї, які вони поки що мають.

 

 

На наше запитання про сучасніший спосіб зв’язку з депутатом, ніж паперова пошта, Галина Балюра відповідає: «факси т а електронні листи ми не розглядаємо». Втім, на веб-сайті Верховної Ради вказано електронні адреси кожного парламентаря.

 

Справді, закони, які регламентують контакт українських громадян із владою, датовані дев’яностими роками. Тому слів «Інтернет» чи «електронна пошта» в них немає. Нещодавно Міністерство юстиції подало до ВР законопроект, який має дозволити громадянам листуватися з владою електрон ним способом. Але навіть у пояснювальній записці до проекту зазначено, що це нововведення буде складно реалізувати на практиці внаслідок «відсутності електронних цифрових підписів у громадян і органів влади».