За вісім календарних місяців роботи більшість у складі БЮТ та НУ-НС прийняла лише два десятки законів з-поміж тих, що заплановані угодою про коаліцію демократичних сил. За планом, їх мало бути близько двохсот. Варто нагадати, що текст коаліційної угоди на 90% збігається з угодою, котру в 2006 році підписали БЮТ, НУ і Соцпартія. Над нею головним чином працювали аналітики з «Нашої України», й документ передбачав комплексне реформування країни. Можливо, якби не постійне блокування парламентської трибуни Партією регіонів, якусь частину цих законопроектів прийняли б. Проте з самого початку свого існування коаліція не могла забезпечити ефективне голосування через банальну причину: не всі «коаліціанти» регулярно ходили на роботу. До того ж, Кабмін, який мав розробляти перелічені законопроекти, не надто навантажував себе цією справою. Вочевидь, прем’єр Тимошенко розглядала коаліційну угоду як ні до чого не зобов’язуючу формальність.