«Коли рік тому Владімір Путін повернувся в Кремль багато хто очікував, що репресії будуть швидкими і жорстокими. Але він не поспішав, дозволяючи громадськості і Заходу звикнути до кожного невеликого закручування гвинтів. За рік зростання репресій стало очевидним…Колишнього президента (а нині прем'єр-міністра) Дмітрія Мєдведєва, який символізував квазі-відлигу, досі не звільнили, але він значно послабив свої позиції. Пішов його заступник Владіслав Сурков, який виступав за кооптацію замість репресій. Політичну еліту наразі очищують від «неблагонадійних елементів». Останньою жертвою є Сєргій Гурієв, ліберальний економіст, який очолював московську школу економіки і був радникому Мєдвєдєва», – зазначає видання.
Читайте також: Операція «Наступник». Експерти називають 5 спадкоємців Путіна
«Проблема російської політики полягає в тому, що більша її частина відбувається в голові однієї людини. Поворот до репресій може бути ознакою не сили Путіна, а скоріше його страху і відчаю. Деякі радники кажуть, що він турбується через нестабільність і робить все, що може, щоб усунути усі фактори, які їй сприяють. Це також впливає на його економічні рішення», – пише The Economist.
«Він протистоїть витрачанню грошей або проведенню економічних реформ, тому що вони принесуть короткочасну нестабільність», – говорить один з аналітиків. Результатом є зменшення інвестицій та уповільнення зростання. Але він не розуміє, що найбільш дестабілізуючим фактором стало власне його повернення в Кремль. Намагаючись утримати ситуацію в спокої, він, посилюючи репресії, ще більше її дестабілізує. Кремль, якому бракує узгодженої ідеології, виправдовує себе збільшуючи конфронтацію з Заходом і шукаючи ворогів всередині країни», – йдеться в статті.