Коаліція імені Червоної зірки

«Рішення прийнято. 244 голоси». Володимир Литвин із трохи розгубленим виглядом про­бирається з гальорки сесійного залу до трибуни. Колеги допомагають йому вийти, притримуючи за лікті, а він усміхається. Головне крісло парламенту вдруге за останні роки належить йому.

 

 

У перші ж хвилини перебування на омріяній посаді Володимир Литвин оголосив про створення коаліції між БЮТ, НУ-НС і своїм блоком. Таким чином було поставлено хрест на формуванні більшості у складі БЮТ та ПР.

 

«Бачите, який я радий. Це тому, що ми в опозиції», – поділився своєю усмішкою з Тижнем ­депутат із фракції Партії регіонів Михайло Папієв. Він каже, що регіонали не вимагатимуть дострокових виборів, а працюватимуть в опозиції. «Зараз узагалі нічого робити не треба, все за нас зробить час. В опозиції завжди вигідно перебувати, а зараз тим більше», – розмірковує пан Папієв, натякаючи на проблеми, які очікують український уряд уже за кілька місяців.

 

Проте, схоже, регіоналам в опозиційній ніші буде трохи самотньо. Їхні давні партнери як по коаліції, так і по опозиції – комуністи – цього разу гратимуть роль такого собі асоційованого члена коаліції. Формально вони до більшості не увійшли, але без їхніх голосів не було б ані більшості, ані спікера Литвина.

 

Під час голосування за голову ВР фракція НУ-НС не мала чіткої позиції, тому кандидатуру Володимира Литвина підтримали лише 40 із 72 депутатів. Без голосів комуністів Литвин отримав би 217 голосів за необхідних 226. Фракція КПУ у повному складі (27 депутатів) підтримала кандидатуру Володимира Михайловича. «Щоб розблокувати роботу Верховної Ради», – сказав журналістам після голосування лідер комуністів Петро Симоненко.

 

Відтепер дієздатність парламенту безпосередньо залежатиме від комуністів. Щоб коаліція повноцінно працювала у заявленому складі – БЮТ, НУ-НС, БЛ, потрібно, щоб голосували всі 72 депутати-нунсівці. А це наразі виглядає як диво. Адже вже наступного дня частина депутатів НУ-НС, які залишаються лояльними до президента, почали робити заяви з приводу того, що Литвин поспішив проголосити коаліцію, натякаючи, що її існування — під сумнівом. Ксенія Ляпіна, наприклад, заявила: «Коаліційної угоди немає, ніхто з нас її не підписував, і нікого не уповноважували підписувати». Натомість колишні «любі друзі», які в 2005 році були основною мішенню критики з боку Тимошенко, тепер є її головними союзниками у фракції НУ-НС. Саме Жванія і Мартиненко робили все, щоб схилити депутатів від НУ-НС голосувати за Литвина.

 

На запитання Тижня, чи зручно працюватиметься НУ-НС із комуністами, нашоукраїнець Руслан Князевич відповідає: «Ми ж не в коаліції з ними. Вони, напевно, просто вирішили підтримати кандидатуру Литвина». Новообраний голова Верховної Ра­ди, у публічних коментарях, теж був здивований підтримкою з боку комуністів.

 

 

Не мала б дивуватися цьому лише лідерка БЮТ Юлія Тимошенко. Працюючи на посаді прем’єра, їй час від часу доводиться віддавати розпорядження саме комуністам. Від уряду Януковича Юлія Тимошенко залишила лише одного міністра. Це Юрій Мельник, який очолює Міністерство аграрної політики та обійняв свою посаду 2006 року за квотою Компартії, хоча вважається людиною керівника ДУС Ігоря Тарасюка.

 

Державним комітетом лісового господарства України, що підпорядкований уряду, керує такий собі Микола Тимошенко. Ще півроку тому він був простим народним депутатом від фракції КПУ (керівник Житомирського обкому партії), а в липні 2008-го, за розпорядженням Кабміну, при­значений головою Держлісгоспу.

 

Також, за деякими даними, комуністи мають стосунок до роботи Держкомзему, зокрема до регіональних організацій. Кажуть, бютівці залюбки ділять посади з комуністами.

 

Ще один цікавий момент. Майже одразу після створення коаліції, Юлія Тимошенко висловила сподівання, що найближчим часом буде призначено нового голову Фонду держмайна. Ймовірно, керівні посади Фонду посядуть бютівці. Проте керівництво великими держпідприємствами може бути частково пе­редано комуністам. Наприклад, голова ВАТ «Турбоатом» Віктор Субботін нещодавно заявив, що на підприємство готується рейдерська атака і його місце планує посісти такий собі Анатолій Головко. Він був міністром промполітики в уряді Януковича за квотою КПУ.

 

«Скоро побачимо багато старих-нових особистостей у владі, – розповідає Тижню де­путат-бютівець. – Ніхто офіційно не повідомить, на яких умовах створювалася ця коаліція – я маю на увазі посади. Хоча відомо, що Литвин дуже хоче бачити свого брата Миколу керівником Держмитниці. Литвинівці також з’являться десь у міністерствах заступниками».

 

Щодо НУ-НС, то вони не мають наміру пропонувати своїх людей в уряд. Єдине прізвище, яке спливає у розмовах, – Арсеній Яценюк. Про нього кажуть чи-то як про голову НБУ, чи-то як про міністра закордонних справ.

 

До речі, у день обрання спікером Володимира Литвина Арсенія Петровича у Раді не було. Також не з’явився Іван Плющ. Екс-спікери не дуже дружньо налаштовані один щодо одного. Проте у цей день випадково згадали Олександра Мороза. Керівник фракції БЮТ Іван Кириленко (він, до речі, напередодні парламентських виборів 2002 року очолював виборчий штаб блоку «ЗаЄДУ», лідером якого був Литвин), виступаючи на підтримку Литвина, трохи заплутався із Сан Саничами: «Фракція підтримує пропозицію, яка висловлена у відповідному проекті постанови Олександра Олександровича Мороза, і ми голосуємо… Вибачаюся! Боже мій! Олександра Олександровича Мо… Омельченка. Я вибачаюся». Напевно, панові Морозу було б приємно.