Прокурорський слід

 

Колеги постраждалого роз­­­цінюють інцидент як замах на убивство і пов’я­зують його з професійною діяльністю жертви. Який епізод роботи Кармана привів його до зустрічі з кілером, не уточнюють. Утім відомо, що Головне слідче управління ГПУ курирує розслідування низки резонансних кримінальних справ, зокрема про отруєння Віктора Ющенка.

 

36-річний слідчий Генпрокуратури Василь Карман 17 лютого близько 20-ї години вийшов із будівлі ГПУ і попрямував до автостоянки, де зранку залишив машину. Раптом одержав сильний удар у щелепу і, впавши, знепритомнів. Коли при­йшов до тями, викликав по мобільному брата Юрія, який і відвіз його в обласну лікарню. Фахівці Інституту нейрохірургії під час огляду вилучили з голови слідчого кулю калібру 7,62 мм. За фактом замаху ГПУ порушила кримінальну справу за статтями 15 і 115 Кримінального кодексу («замах на вбивство» і «навмисне вбивство»).

 

Генпрокуратура дала широке поле для побудови різноманітних версій. Інформацію про цей випадок відомство надає скупу й дозовану, посилаючись на таємницю слідства. «Слідство ведеться в таємному режимі, і ми не зобов’язані повідомляти пресу про кожен свій крок», – заявляє Юрій Бойченко, керівник прес-служби ГПУ. Наразі всі матеріали справи, які попередньо зібрали працівники ГУ МВС Києва, вилучені генеральною прокуратурою. Міліціонерам заборонено давати будь-які коментарі.

 

«Це недопустимо! – обурюється Юрій Кармазін, народний депутат України. – В той самий день, коли стався інцидент, Генеральний прокурор України мав би особисто вийти до журналістів і поінформувати їх про цей випадок. Злочин, учинений проти будь-якого правоохоронця, є підставою для обговорення в парламенті. Я особисто ініціюватиму створення тимчасової депутатської слідчої комісії щодо цього випадку. Однак не впевнений, що Генпрокуратура дасть нам можливість доступу до матеріалів слідства і не відповідатиме тими самими відмовками, що й пресі».

 

Якщо версія слідства (професійна діяльність) щодо причин замаху на Василя Кармана підтвердиться, це викличе, швидше за все, неабиякий скандал. Адже в такому разі причетним до спроби вбивства прокурорського слідчого ви­явиться хтось із його «підопічних». Як уже згадувалося вище, підрозділ ГПУ, де Карман був другою людиною, дотичний до вельми гучних справ. Окрім справи про отруєння Віктора Ющенка, він розслідував справу стосовно екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушка за фактом силового захоплення того-таки ГПУ, щодо екс-міністра транспорту Миколи Рудьковського, справу про побиття київського міського голови Леоніда Черновецького нинішнім головним міліціонером Юрієм Луценком. Не виключено, що у провадженні Головного слідчого управління перебуває ще кілька кримінальних справ із іменитими фігурантами, проте відомості про них через таємницю слідства не потрапляли в ЗМІ.

 

 

«Можливо, і не скромно про це говорити, але прокуратура сьогодні залишається одним із небагатьох органів, які ще дотримуються у своїх діях букви закону. А це не може не викликати спротиву», – так прокоментував Тижню замах Олексій Баганець, прокурор Львівської області, екс-заступник Генпрокурора.

 

Утім колеги пана Баганця не схильні романтизувати свою професію, при цьому просять вимкнути диктофон і не згадувати їхні прі­звища. Говорячи про замах на Василя Кармана, вони радять звернути увагу на деякі деталі його біографії. Свою нинішню посаду він обійняв торік у березні. До цього, з липня 2007-го, був заступником начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ. Слід зауважити, що Головне слідче управління та Головне управління з розслідування особливо важливих справ часто дублюють функції одне одного. Як стверджують деякі співрозмовники Тижня, ці структури фактично створені під заступників Генпрокурора. Перше підпорядковане Миколі Голомші, друге – Ренату Кузьміну.

 

Наприкінці 2007 року Голомшу називали ймовірним претендентом на посаду генерального прокурора. І саме тоді він почав формувати команду «під себе». В обоймі опинився і Василь Карман. Слід зауважити, що на роботу в Головне слідче управління він потрапив майже одночасно з призначенням його старшого брата Юрія директором департаменту митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Держмитслужби. Минулоріч Юрій Карман двічі мало не позбувся свого крісла: спочатку після нищівної критики роботи митниці президентом Віктором Ющенком, удруге – коли на Південній митниці на хабарі в $333 тис. піймався його підлеглий, заступник начальника підрозділу боротьби з конт­рабандою.

 

Прикметно, що Головне слідче управління ГПУ здійснює також нагляд за кримінальними справами, пов’язаними з контрабандою. Тож певним чином робота обох братів Карманів перетиналася. І саме спра­­ви про контрабанду, які вів Василь Карман, неофіційні джерела називають головною причиною нападу. «Вкотре щось там «не зрослося» в Одесі, от на нього і спробували натиснути», – стверджує джерело. Те, що нападник (чи нападники) лишив прокурора живим, вказує на одне – його намагалися не прибрати, а тільки залякати.