Наказано притягнути

Скандал навколо НАК «Нафтогаз України» мо­­же отримати ще гучніше продовження – кримінальне переслідування перших осіб держави. Учасники процесу воліють не говорити про це вголос, однак перед Юлією Тимошенко окреслилася перспектива по­бувати в СІЗО втретє.

 

 

Дії Валерія Хорошковського на посаді першого заступника голови СБУ стали такою ж несподіванкою, як і саме його призначення (див. Тиждень № 5, 2009). Щойно за вказівкою прем’єр-міністра Юлії Тимошенко 11 млрд м3 природного газу, які до цього належали скандальній компанії RosUkrEnergo (RUE), почали переводити на баланс Нафтогазу, Служба безпеки порушила кримінальну справу за фактом протиправного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. До процесуальних дій залучили еліту спецслужби – загін «Альфа», що спеціалізується на боротьбі з тероризмом і оргзлочинністю – 4 березня «командос» допомагали слідчому вилучати документи в НАК «Нафтогаз». На заваді стали парламентські соратники Юлії Тимошенко, й «Альфа» пішла ні з чим.

 

У січні Нафтогаз викупив у Газ­прому за рахунок $1,7 млрд авансу за транзит російського газу до Європи боргові зобов’язання RUE. Саме таку суму винна російській монополії швей­царська компанія українця Дмитра Фірташа за 11 млрд м3 газу, закачані в підземні сховища України. Претензії СБУ (наразі вірній президентові) полягають у тому, що газ був переданий на баланс НАК без згоди RUE чи відповідного судового рішення. «Це не порушення, а злочин, і полягає він у тому, що в газу безпідставно змінився власник», – заявив у інтерв’ю «Українській правді» Валерій Хорошковський.

 

Натомість його звинувачують у тому, що він відстоює бізнесові інте­реси власника RUE Дмитра Фірташа. «Зараз іде відчайдушна боротьба з боку компанії RUE за можливість отримати газ, який зна­ходиться в українських газосховищах і належить українському ж народові, – пафосно заявив Тижню народний депутат від БЮТ Валерій Писарен­­ко. – Боротьба ця ведеться за допомогою Секретаріату президента й СБУ, що йому підконтрольна».

 

Із ним погоджується Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру Разумкова: «Голов­ні мотиви атаки СБУ на Нафтогаз уже озвучені – це конфлікт за газ, адже привид RosUkrEnergo тепер постійно присутній в українській політиці. Ну, й звичайно, особистий конфлікт між президентом та Юлією Тимошенко, в якому кожен по максимуму використовує всі підконтрольні органи державної влади».

 

Водночас не є зрозумілою позиція уряду, який відмовляється надати СБУ документи, що цікавлять слідство. «Перевірки Нафтогазу тривають ледь не безперервно, – розповів Тижню колишній працівник НАК. – Його перевіряє то СБУ, то Контрольно-ревізійне управління, то якісь інші органи, і завжди документи про діяльність компанії надаються». «Для мене особисто досі залишається загадкою, чому для Юлії Тимошенко ці документи мають якийсь особливо секретний характер, – дивується Михайло Бесараб, керівник Центру прикладної політики «Знак». – Чому громадськість не може подивитися на них?»

 

 

«Засекречені» від Служби безпеки документи, за даними джерел Тиж­­ня, справді компрометують високопосадових урядовців. За їхніми словами, всі схеми з постачання російського газу тією чи іншою мірою корупційні. І це стосується конт­рактів Газпрому не лише з Україною, а й із країнами Західної Європи. Нечисті схеми нав’язують із Кремля. Тому майже зі стовідсотковою впевненістю можна говорити про те, що оборудка з 11 млрд м3 газу RUE народилася в Москві, а не в Києві.

 

Урядові Тимошенко нічого не лишалося, як погодитися на таку операцію. Оскільки в І кварталі, за контрактом з Газпромом, Україна сплачувала $360 за 1000 м³. Щоб забезпечити обіцяну середньорічну ціну $230–250, урядові конче потрібен газ RUE, який коштує трошки більше $150 за 1000 м³.

 

Не виключено також, що уряд не може забезпечити транзит газу до країн Євросоюзу в обсягах, який декларує Газпром. «Насправді, те, що відбулось <…>, означає, що вони шукають зниклий транзитний газ, – заявив народний депутат від Партії регіонів, екс-голова НАК «Нафтогаз» Юрій Бойко. – Це ж, своєю чергою, означає, що цього газу немає в сховищах і його не вистачає на транзит. Це підтверджує лист прем’єр-міністра України Юлії Ти­мошенко до голови Єврокомісії Емануєля Баррозу з проханням виділити 4,5 млрд м3 для транспортування газу нашою територією».

 

Відбираючи в RUE 11 млрд кубів газу, Кабінет Міністрів і Нафтогаз керуються, швидше, благородними мотивами. Однак вони потрапили в пастку. Враховуючи, що RUE отримала газ значно дешевше, ніж він коштує на європейському ринку, Дмитрові Фірташу вигідніше продати його на Захід, віддати борг Нафтогазу грошима, заробивши при цьому щонайменше $1 млрд. Але Україні потрібні не $1,7 млрд, а 11 млрд м3 газу вартістю $150 за 1000 кубів. Якщо врахувати, що від початку RosUkrEnergo створювали задля обслуговування фінансових інтересів кремлівської верхівки, його «непокірливість» зараз також диктується з Москви.

«Звісно, події навколо Нафтогазу є результатом протистояння двох політичних груп, – підсумовує директор Інституту стратегічної політики Андрій Мішин. – Але одночасно в них простежується і зовнішній вплив. Причому, і Державного департаменту США, і ЄС, і, природно, Росії. Взагалі-то, події, що сталися в будинку НАК, не вписуються в політичне життя України – все-таки, захоплення спецслужбою державного органу є рідкістю. Але вони цілком вписуються в реалії холодної енергетичної війни між супердержавами. І де Україна є локальним полем бою».

 

 

З правового погляду, дії уряду стосовно спірного газу виглядають не достатньо прозорими. Водночас вельми сумнівно, що порушення Службою безпеки кримінальної справи викликане виключно встановленням законності. Ці події відбуваються на тлі жорсткого протистояння по лінії «прем’єр – президент». Скандалу навколо НАК пе­редувала відставка з поста міністра закордонних справ Володимира Огризка та подолання Верхов­ною Радою вето Віктора Ющенка на Закон «Про слідчі комісії», що спрощує процедуру імпічменту президента. І не в останню чергу заслуга в цьому – Блоку Юлії Тимошенко. Тож, швидше за все, «газова справа» – відповідь Секретаріату президента на недружні дії Юлії Володимирівни.

 

Інше питання, як далеко дійде ця справа. У разі, коли закиди СБУ не безпідставні, учасники й організатори «привласнення чужого май­на в особливо великих розмірах» ризикують втратити свободу на термін до 12 років. Враховуючи, що вказівку забрати газ у RUE публічно давала Юлія Тимошенко, вона також може опинитися на лаві підсудних.

 

«Якщо справді доведуть (скоєння злочину – Авт.), то справа може піти далі, – вважає екс-суддя Апеляційного суду Києва Юрій Василенко. – Але все одно, реальну відповідальність можуть понести хіба безпосередні виконавці, але ніяк не сама Юлія Володимирівна. Звичайно, гіпотетично до відповідальності можна притягнути будь-яку особу в державі, окрім президента, але я не думаю, що Юлія Тимошенко має серйозні шанси втретє відвідати СІЗО». «Я впевнений, що Тимошенко не підписувала ніяких документів стосовно того газу», – додає Михайло Бесараб.

 

«Варіант із кримінальним переслідуванням Юлії Тимошенко можливий тільки тоді, коли по позиціях БЮТ буде завдано дуже відчутний удар, – упевнений Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. – З гри має також бути виведений Верховний Суд (його голова Василь Онопенко – соратник Тимошенко. – Ред.). Не забуваймо й про Генеральну прокуратуру, яка має ухвалити відповідне рішення. Що досить малоймовірно, якщо згадати про конфлікт СБУ із заступником ген­прокурора Ренатом Кузьміним».

 

Утім, зараз важко спрогнозувати, який розклад сил на політичній арені буде завтра. А враховуючи зменшення симпатій до чинного уряду на тлі зростання безробіття й зубожіння населення, кримінальне переслідування Юлії Тимошенко електорат зустріне з ентузіазмом. Навіть якщо вона насправді не порушувала закону.