:
Normal
0
false
false
false
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Обычная таблица”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}
Автор: Володимир Василенко, професор, доктор юридичних наук
Декларована президентом Віктором Януковичем готовність утілення в життя Європейської хартії регіональних мов або мов меншин змушує проаналізувати європейський досвід мовної політики. Адже у світі та Європі немає гомогенних в етнічному і мовному плані країн, у яких живе лише одна нація з притаманною їй національною мовою. На територіях практично всіх європейських держав, окрім титульної нації, яка дала назву державі, живе більша або менша кількість автохтонних етнічних груп, представники яких говорять мовою, відмінною від мови титульної нації, і чисельність яких є набагато меншою, ніж чисельність титульної нації. Населення окремих держав становлять кілька великих автохтонних етносів.
Крім того, сьогодні на територіях багатьох європейських держав проживають численні громади іноземців-мігрантів, а також територіально розсіяні представники інших етносів, рідними мовами яких досить часто є і неєвропейські мови. В умовах строкатої і подекуди складної мовної ситуації на теренах Європи держави континенту приділяють велику увагу питанням правової регламентації статусу мов, їх використання та провадження відповідної мовної політики.