Уявіть, що ви єдиний роздрібний торговець у маленькому селі. У вашій сімейній крамниці можна купити все, що потрібно для життя: солодощі та молоко, сир та ковбаси. Більшість жителів села добре знають вас, а ви – їх. А чому? Бо ваша крамниця має одну особливість: вона продає товари в кредит і збирає гроші тільки наприкінці місяця. Переваги такої торгівлі значні: менше адміністративних зусиль та мало готівки в касі. Тому вас більше не грабують. А ось нові покупці мають платити готівкою.
Наприклад, серед ваших клієнтів є Сем із родиною. Іноді поводиться як чванько, проте має великий будинок та дорогі машини. Він ваш найкращий покупець, який завжди вчасно сплачує свій рахунок. Так само як і Френсіс, ваш найдавніший клієнт. А є ще й Юджин. Він на якийсь час виїжджав із села, згодом повернувся. Знаєте ви про нього небагато. Він завжди сплачує свій рахунок, хоч іноді невчасно. Й ось він стоїть перед вами, запитує: «Я отримав нову, добре оплачувану роботу, та мушу зробити інвестиції в нову машину, новий одяг. Чи не міг би ти мені допомогти й відтермінувати сплату рахунку?»
Це звучить розважливо, але це вже справжній кредит. А кредит – це латинське слово, котре означає «ви довіряєте». А якщо Юджин захворіє чи потрапить в аварію? Чи втратить роботу або знову кудись переїде? Тоді ви втратите свої гроші. З іншого боку, в Юджина є родичі, які теж хотіли би переїхати до вашого села. Тож у вас могли б з’явитися нові клієнти, та й Юджин непоганий покупець. Тут ви згадуєте про вашого сусіда – аудитора Макса. Він міг би відвідати Юджина та просканувати його фінансову ситуацію (кажучи сучасними словами, прорейтингувати). Як аудитор він має бути обережним. Тому якщо Макс дасть свою згоду, ви можете пристати на пропозицію Юджина. У кожному разі, ви не маєте вирішувати одразу, і коли щось піде не так, то ви позбудетесь грошей, але вся відповідальність падає на Макса (на жаль, грошей це вам усе одно не поверне)…
Усі ці вигадані особи насправді є країнам…
Продовження статті читайте в наступному номері.