Кабмін одного регіону

Усі ключові посади в новому Кабміні обійняли земляки Віктора Януковича. Кандидатури пре­м’єра та кожного міністра президент затверджував особисто, а не коаліція, як передбачено Конституцією. Половина призначенців раніше вже працювали в його урядах, тож новий Кабінет цілком можна вважати «виконкомом» Януковича. Однак, попри зручність та підконтрольність, Кабмін одного регіону становить для глави держави певну небезпеку: на думку деяких експертів, лобіювання інтересів лише Сходу країни та перенесення на центральний рівень донецьких методів роботи можуть спровокувати соціальний вибух, що ­достроково катапультує головного регіонала з президентського крісла.

У групі донеччан найстарші за віком (по 62 роки) – Микола Азаров та його вірний соратник Федір Ярошенко. До київського періоду в кар’єрі Азаров десять років працював у Донецьку спочатку заступником директора, а потім – керівником Українського державного науково-дослідного і проектно-кон­струк­торського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи. Федір Ярошенко до переїзду в столицю очолював птахофабрику в рідному місті Януковича Єнакієвому. Дивним чином у 1997-му вони зійшлися в Державній податковій адміністрації.

Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв у Донецьку став успішним бізнесменом і державним менеджером. До Верховної Ради перейшов із посади заступника губернатора Донецької області Януковича і відтоді покидав парламентські стіни лише для роботи в його урядах. Ще двох донецьких у Кабмін делегував безпосередньо Рінат Ахметов – кондитерського короля Сходу  України Бориса Колесникова та знавця футбольної справи Равіля Сафіулліна (обидва – віце-пре­зи­денти ФК «Шахтар»).

Керівники аграрного блоку – корінні донеччани Віктор Слаута й Микола Присяжнюк. Слаута на рідній землі досяг успіхів по партійній лінії та доволі високо піднявся щаблями влади – до Києва переїхав із посади заступника губернатора. Присяжнюк хоч і народився на Житомирщині, проте кар’єру зробив у добре відомому нині Єнакієвому, два роки навіть працював на одному підприємстві з нинішнім президентом – Орджонікідзевугіллі, де Віктор Янукович керував автобазою.

З вугільним міністром Юрієм Ященком Віктор Янукович теж знайомий із часів губернаторства: в Донецькій ОДА Ященко відповідав за вугільну промисловість та енергетику. А з Анатолієм Толстоуховим нинішній президент спрацювався вже в Києві: Толстоухов покинув Донеччину в 1990-х, після здобуття навичок партроботи й досвіду в журналістиці.

Сусіди допоможуть

По троє урядовців формувалися в сусідніх із Донецькою Луганській та Дніпропетровській областях. Луганчани – куратор регіональної політики, відомий прихильник федеративного устрою Віктор Тихонов, Юрій Бойко, який наприкінці 1990-х очолював Лисичанськнафтооргсинтез, а також міністр соцполітики та праці Василь Надрага, піком кар’єри якого стало керівництво Луганським обласним управлінням Пенсійного фонду. 

Дніпропетровська група представлена бронзовим призером президентських перегонів Сергієм Тігіпком, який віддав перевагу синиці в руці, нехай і кволій, та двома регіоналами. Промисловою політикою займатиметься «око» Ахметова Дмитро Колєсніков, що як фахівець із гірничої металургії мужнів у Кривому Розі. Регіональний розвиток забезпечуватиме Володимир Яцуба, який на малій батьківщині очолював облдержадміністрацію.

За залишковим принципом

З Півдня країни в уряд залучили Василя Цушка та Михайла Єжеля. Міністр економіки здобував практичні знання економіста в колективних господарствах Одещини, і саме туди Цушка відправив президент Ющенко в 2005 році головою обл­держадміністрації. Єжель за президента Кучми командував українським флотом у Криму і ним же був звільнений за корисливе «господарювання».

По одному професіоналу для свого уряду Янукович знайшов у Полтавській та Харківській областях. Піднімати житлово-комунальне господарство довірили колишньому успішному меру Комсомольська Олександрові Попову. Гуманітарну галузь віддали академіку Володимирові Семиноженку, який наукову кар’єру розпочав у Харкові в Інституті монокристалів.

Нестор Шуфрич професійно зростав на вотчині есдеків – Закарпатті, а Зіновій Митник після тривалого лікування івано-франківців «переорієнтувався» і почав опікуватися здоров’ям представників влади як голов­ний лікар «Феофанії».

Київська солянка

До київських можна віднести сімох урядовців різних вагових категорій. Поміж них досвідчений дипломат Костянтин Грищенко і не менш досвідчений інтриган та українофоб Дмитро Табачник. А також тричі міністр юстиції Олександр Лавринович і аж четверо неофітів, які вперше отримали урядові портфелі.

Київську «прописку» мають наймолодший член Кабміну Костянтин Єфименко (34 роки), пролобійований Блоком Литвина, який віднині керуватиме Мінтрансом, міністр культури Михайло Кулиняк, ще один ставленик фракції спікера парламенту Віктор Бойко (Мінприроди) і регіонал Володимир Сівкович.

14 областей країни в уряді не представлені взагалі.

На відміну від нинішнього уряду, попередній Кабмін географічно був представлений збалансованіше, жодна з областей не мала контрольного пакета. Вихідці із Західного регіону Іван Васюник та Іван Вакарчук (Львів) керували гуманітарним блоком. За зовнішньополітичний напрям відповідав донеччанин Григорій Немиря, охорону здоров’я – Василь Князевич (Тернопіль), за збереження природи – Георгій Філіпчук (Чернівці). Представники індустріального Сходу Олександр Турчинов (Дніпропетровськ), Віктор Полтавець та Володимир Новицький (Луганщина) опікувались економічною та промисловою галузями. З Криму в центр залучали Людмилу Денісову.