Півроку для стрибка в Європу

У владній структурі ЄС сформувалося проукраїнське керівництво – унікальна для України ситуація. Президентом представницького органу Євросоюзу обрано поляка Єжи Бузека, який завжди підтримував курс України на євроінтеграцію. У Європарламенті створено нову політичну групу Європейських консерваторів і реформістів, адвокатів розширення ЄС на Схід. І, нарешті, в ЄС до кінця 2009 року головуватиме Швеція – чи не найпослідовніший партнер України з-поміж країн Західної та Північної Європи. Одна справа, коли ідею найширшого залучення України до європейського простору лобіює Польща, країна нової Європи, і зовсім інша, коли те саме просуває Швеція, одна з найуспішніших і найстабільніших демократій Старої Європи.

 

Насамперед ідеться про можливість пролобіювати за підтримки країни, яка головує, і президента Європейського парламенту конкретні проекти, які, власне, й становлять зміст процесу зближення України з Європою. У Європейській політиці сусідства та програмі «Східне партнерство» можна знайти чимало пріоритетів, що так і не переведені в площину дієвої конкретики.

Ключовим завданням української зовнішньої політики на найближчі півроку є переговори щодо підписання Угоди про асоційоване членство України в ЄС. На недавній зустрічі з журналістами заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв наголосив: «Ми, по суті, одні, а проти нас грає команда з 27 гравців плюс Єврокомісія…» Для України принципово важливо обстояти інтереси українських виробників у переговорах щодо зони вільної торгівлі з ЄС і гарантувати українській продукції реальний доступ (без митних обмежень) до європейських ринків. Щоправда, ще не відомо, чи припаде розв’язка цих складних переговорів на час головування Швеції (липень – грудень 2009-го).

 

За підтримки Швеції Україна мала б долучитися до перспективних транспортних та екологічних проектів у Балтиці. Найактуальніший – участь у Гельсінській конвенції з охорони середовища водозбірного басейну Балтійського моря 1992 року. Присутність у виконавчому органі Конвенції (Гельсінському комітеті – HELCOM), де Україна наразі має лише статус спостерігача, дала б українським дипломатам змогу на рівних співпрацювати з балтійськими колегами, зокрема визначити вплив на довкілля російсько-німецького газопроводу «Північний потік», який планують прокласти по дну Балтійського моря в обхід України. Члени Конвенції Швеція та Фінляндія до кінця літа взяли тайм-аут для аналізу проектної документації. Попередньо Швеція негативно оцінила вплив газогону на морську екосистему. Відтак Україна могла б перетворити екологічну співпрацю з країнами Балтії на важливу геополітичну гру. Але поки що ні відповідальне за приєднання України до Конвенції Міністерство охорони навколишнього природного середовища, ні Верховна Рада України нічого не зробили для якнайшвидшого довершення справи.

Зрештою, кон’юнктура – річ минуща. Лише за поступального розвитку всередині країни можна почуватися впевнено на перемовинах з ЄС незалежно від того, яка країна головує в ньому і яких поглядів дотримується президент Європарламенту.