«Вам розповідають, що ви живете в країні, яка тоне, наче «Титанік», і ви ні на що не впливаєте, – констатує Павло Фролов, завідувач лабораторії соціально-психологічних технологій Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України. – За таким сценарієм вибудовується пропагандистська кампанія більшості кандидатів у президенти, тому вітчизняна політика сприяє нагнітанню депресії в українському суспільстві». Замість того щоб пропонувати засоби опанування ситуації та виходу з неї, кандидати нагнітають страшилки, мовляв, виберете не мене, то на країну чекатимуть інфляція, дефолт, крах та інші «Божі кари». Фролов переконаний, що на душевному стані українців це позначається не найкращим чином.
«Поширення депресії здебільшого залежить від об’єктивних причин: відсутність роботи, брак засобів для існування тощо, – розмірковує Павло Фролов. – Однак військовим психологам добре знайомий феномен: під час наступу армії поранені солдати одужують значно швидше, ніж коли військо зазнає поразки». Тож позитивні меседжі у передвиборчій риториці могли б позитивно вплинути на суспільство. Натомість чорний піар, який дуже полюбляють українські політики, призводить до поширення неврозів, депресії та відчуття безнадії в суспільстві: людям не показують способів подолання негараздів, не кажуть, що потрібно робити для того, щоб вижити в цій ситуації. Під впливом негативної агітації людина, яка надто переймається політикою, ризикує перенести на себе масштабну проблему, з якою, звісно, не в змозі впоратися, і впасти у відчай.
Політична істерія посилює депресивні настрої у свідомості українців, однак психіатри запевняють, що кількість хворих на психічні розлади від того не зміниться. «Політична ситуація, можливо, когось і дратує, проте як психіатр я не можу говорити про збільшення чи зменшення психічних розладів унаслідок цього», – каже член Асоціації психіатрів України Станіслав Костюченко.
«Що ж до психічного здоров’я політиків, то в мене складається враження, що воно непогане, – стверджує він. – Це ж звичайні люди, вони мають свої сім’ї, друзів і водночас ведуть таку бурхливу діяльність, на яку психічно хвора людина не здатна. Для цього потрібно мати дуже міцне психічне здоров’я».
Щоправда, у приватних розмовах спеціалісти визнають, що помічають у поведінці представників так званої еліти дивацтва. Зокрема, на думку одного психіатра, який практикує у столичній клініці імені Павлова, чимало вітчизняних політиків мають собою ад’єктивний тип особистості. Їм постійно потрібні великі звершення і доза адреналіну: стрибати з парашутом, пірнати на дно моря, дертися в гори. «Вони не можуть жити без подвигів і конфліктів, – каже він. – Спокійне, рутинне життя для них є нестерпним, тому більшість із політиків навіть після нищівних принизливих поразок прагнуть повернутися в політику».
Психіатри завжди підкреслюють: щоб поставити людині діагноз, її потрібно ретельно обстежити. «Та навіть спостерігаючи за публічними виступами політиків, спеціаліст помітить тривожні симптоми у їхній поведінці», – зазначає один із них.
Наприклад, у деяких українських політичних діячів спостерігається пришвидшений темп мови, інколи мова випереджає мислення, що фахівці пов’язують з прискоренням асоціативних процесів і зараховують до форми гіпоманіакального стану [тут і далі див. довідку]. Також спеціалістам впадає в око брехливість політиків, що справляє враження патологічної. Хоча часто говорити неправду – невід’ємна риса політика, але вона може бути й симптомом душевної хвороби. Про можливі проблеми з психікою свідчать недорікуватість, фіксація складності «перемикання» з однієї теми на іншу, а також підсилення мовлення жестами.
Стрімке пересування кар’єрною драбиною здатне спричинити патологічні зміни в характері людини, притупити адекватне сприйняття дійсності, спровокувати приписування собі чеснот, яких насправді не має. Зважаючи на агітаційну продукцію, якою «годували» виборців кандидати у президенти перед голосуванням у першому турі, їм слід замислитись: а чи не варто відвідати психіатра?[1735]
Прискорення асоціативних процесів – збільшення кількості асоціацій, що виникають у кожен конкретний відрізок часу. Може свідчити про маніакальний розлад.
Гіпоманіакальний стан – легка форма маніакального синдрому, коли у хворого без явних причин поліпшується настрій. Супроводжує більшість психічних хвороб.
Патологічна брехливість – стан, у якому суб’єкт схильний говорити часто і докладно неправду про себе, що підвищує його значущість та цікавість до нього з боку оточення; у такому стані людину важко змусити визнати себе брехуном – у разі викриття вона змінює тему, виявляє агресію до викривальника тощо. Притаманна особам з асоціальним розладом особистості, часто супроводжує важкі хвороби, такі як шизофренія.