Монолітність завжди вирізняла біло-синіх з-поміж партійного загалу. Щоправда, за два роки в опозиції Партія регіонів пережила не одну внутрішню міжусобицю. І якщо партійних функціонерів наближення президентських виборів змусило облишити давні образи й консолідуватися, то на місцевому рівні вирують справжні пристрасті у боротьбі за більший шмат пирога.
Кримський рецидив
Конфлікт у кримському осередку ПР не вщухає навіть після виключення з партії нардепа Василя Кисельова. Суть скандалу банальна: особисті амбіції, з одного боку, Кисельова, який керував осередком останні роки, а з іншого – молодого спікера Криму Анатолія Гриценка.
Уперше на людях про чвари заговорили торік у березні. Тоді на зборах депутатів усіх рівнів від Партії регіонів Янукович зробив однопартійцям останнє суворе попередження: «Я не буду ні за ким шмарклі витирати». Але Кисельов та Гриценко зрозуміли слова лідера по-своєму й лише нарощували протистояння. У сформовані Кисельовим списки ПР на вибори до Кримського парламенту не потрапив товариш спікера та впливова на півострові людина Олександр Мельник. Наприкінці літа Кисельов звинуватив Мельника в підготовці замаху на нього, Кисельова, й попросив захисту в Геннадія Москаля, якого майже одночасно з «регіональним скандалом», а, за версією окремих членів ПР, ще й не випадково, призначили головним міліціонером Криму.
У вересні Василь Кисельов добровільно відмовився від посади голови осередку та начебто був переведений на відповідальну посаду в центральний штаб. Щоправда, на яку саме, ніхто не уточнив. Однак за кілька днів він передумав, зібрав власну партконференцію й знову поновив себе на посаді. Опісля Кисельова виключили з партії, а його кримських сподвижників позбавили депутатських мандатів парламенту АРК.
Здавалося б, інтрига вичерпана – коли, звісно, не зважати на суттєві репутаційні удари, що їх регулярно завдає Кисельов, щоразу повторюючи: Янукович «хоронить» Партію регіонів; Янукович передав владу в Криму криміналітету; якщо команда Януковича прийде до влади, в країні правитимуть кримінальні авторитети; коли Янукович виграє вибори, мене (Кисельова. – Ред.) на третій день «закатають в асфальт». Напередодні 1 туру виборів екс-регіонал розсекретив механізм фальсифікацій на користь колишнього шефа. Мовляв, виборців, які отримують право голосувати вдома, обходитимуть зі скринькою представники дільничних виборчих комісій і в різний спосіб мотивуватимуть людей голосувати за Януковича. Кисельов переконував, що за допомогою цього механізму може бути сфальсифіковано не менше 12–15% голосів виборців. Він також вважає можливою ситуацію, коли ЦВК не почне оголошувати результати виборів, якщо Янукович програє, оскільки цей кандидат має найбільшу підтримку в ЦВК. І, схоже, кримські розбірки регіоналів таки відібрали голоси в Януковича. В першому турі президентських перегонів лідер ПР набрав у Криму 61,13%, тоді як у першому турі виборів-2004 – 69,17%.
Харківський дуумвірат
На Слобожанщині сюжет подібний – знову амбіції. Цього разу зійшлися два куми: мер Харкова Михайло Добкін та голова обласної організації Партії регіонів Дмитро Шенцев. Боротьба між ними за лідерство в регіоні триває щонайменше останні півроку.
Дмитро Олексійович у великій політиці тільки рік із лишком. 141-й номер списку ПР відомий громадськості завдяки участі в трагічному полюванні разом із Євгеном Кушнарьовим та в нещодавньому ексцесі в сесійній залі ВР, коли пан Шенцев зламав мікрофон спікера Володимира Литвина.
12 вересня 2008-го Шенцева обрали головою Харківської обласної організації Партії регіонів замість тодішнього голови облради Василя Салигіна, якого згодом позбавили й спікерського крісла. А все через те, що Салигін не спромігся відправити у відставку губернатора Авакова (котрий днями висловився на підтримку Юлії Тимошенко). Так само це досі не до снаги і його наступникові. В липні Шенцев здійснив чергову спробу усунути помаранчевого керівника області, яка, втім, провалилася, як і всі попередні.
Однак, на відміну від Салигіна, Дмитро Олексійович має серйозний карт-бланш від вождя. Зайвий доказ – він був у свиті Януковича, що разом із лідером ПР супроводжувала повсюди Патріарха Кирила під час його візиту до України. Крім того, кажуть, Віктор Федорович якось зізнався, що Шенцев нагадує його самого в молодості. Щоправда, Шенцев не сидів…
Водночас на Михайла Добкіна грає його публічність та авторитет, які почали стрімко зростати після зникнення з ефіру епатажного Геннадія Кернеса, секретаря Харківської міськради. Непогані зв’язки в мера й із конкурентами. З бютівцем Фельдманом – неофіційний пакт про ненапад, із тим же Аваковим – публічне єднання заради Євро-2012. У 2004-му Добкін був довіреною особою Януковича в Харківській області. Вочевидь, усе це Добкін також враховував, коли від імені міської парторганізації звертався до керівництва з проханням погодити саме його ідею щодо єдиного штабу на Харківщині (Шенцев пропонував розділити зусилля регіоналів у місті та в області). Та на обласній партконференції в жовтні Добкін і словом не обмовився про те, на чому так палко наполягав. «Разом до перемоги! Разом уперед! А хто стане в нас на шляху, вилетить, як корок з-під шампанського, яким ми обмиватимемо перемогу Віктора Януковича!», – заявив мер Харкова, коли дійшла його черга виступати. За поступливістю Михайла Марковича, вочевидь, приховане бажання вдруге брати участь у виборах міського голови, які стартують одразу після президентських. У такому випадку розподіл штабів виглядає виправданим: Добкін може одночасно агітувати й за Віктора Федоровича, й за себе, що, як і минулого разу, додасть мерові кілька балів. Навряд чи це на руку вождю, особливо зважаючи на те, що з 2004-го Партія регіонів щоразу втрачає позиції на Харківщині?
Херсонський гармидер
У Херсоні також не обійшлося без мерських амбіцій: Володимир Сальдо, який одночасно керує і містом, і парторганізацією біло-синіх, зійшовся з іншим впливовим в області регіоналом-нардепом Олексієм Журавком. Того часто можна вгледіти на передовій, коли Партія регіонів блокує парламентську трибуну.
Маховик протистояння було розкручено ще в липні. Тоді 34-річний бізнесмен, депутат Суворовської районної ради від ПР Ігор Поддубченко вирішив, що було б непогано напередодні виборів очолити районну парторганізацію. Й зробити це він, вочевидь, планував за підтримки пана Журавка. Але усунути чинного голову Валерія Тарнавського так і не вдалося. На районній партконференції, яка відбулася 7 липня, забракло голосів. Два дні потому пана Поддубченка таки обрали головою, але з порушенням статуту та за відсутності Тарнавського. В ситуацію втрутився Володимир Сальдо: було створено спеціальну комісію, за результатами роботи якої Ігоря Поддубченка та частину його соратників виключили з партії, а липневий з’їзд анулювали.
30 вересня вже безпартійні регіонали спробували взяти участь у роботі чергової партконференції Суворовського району. Проте їх не впустили до приміщення міськради, мотивуючи відсутністю в них мандатів. За півгодини дозволу ввійти вимагав уже особисто Журавко. В результаті йому навіть надали можливість виступити. Коли ж він звернувся з проханням впустити решту колег, пролунала безапеляційна відмова.
Своєю чергою, Володимир Сальдо заявив про невдалу спробу зірвати збори та дискредитувати міську організацію Партії регіонів: мовляв, на конференцію хотіли потрапити люди, які жбурлялися партквитками на зібранні первинної організації. За інформацією місцевих ЗМІ, після емоційного конфлікту на партійних зборах Олексій Журавко потрапив у лікарню з кумедною назвою «Тропінка».
На обласній нараді Партії регіонів Володимир Сальдо та голова облради й товариш депутата Журавка Володимир Демьохін розглядалися як основні претенденти на посаду керівника виборчого штабу. Демьохін дорікнув мерові-конкуренту віддаленістю від народу та закликав провести ревізію рядів. На зборах херсонських регіоналів його підтримав нардеп Анатолій Толстоухов. Це тріо фактично вказало Сальду на його місце, розкритикувавши його стратегію кампанії.
«Заморожені» невдачі
Рейтингові Януковича в Луганську зашкодило непорозуміння між «гаманцем» партії Рінатом Ахметовим та одним із лідерів місцевих «януковичів» нардепом Віктором Тихоновим. Екс-голова Луганської облради інкримінував президентові «Шахтаря» підлабузництво перед Тимошенко, у відповідь отримав докори в опортунізмі.
Нагадаємо, Тихонов свого часу проходив по тій же справі, що й покійний Кушнарьов – організація з’їзду в Сєверодонецьку.
До речі, буквально днями про вихід із Партії регіонів заявили 19 депутатів Сєверодонецької міськради, які відмовилися ввійти до депутатської групи «За Януковича», яку передбачали створити. Вони звинуватили місцевих «вождів» ПР у дискредитації ідеалів партії, перегинах і зневажанні думкою широких партійних мас.
Події в Сєверодонецьку – другий на Луганщині масштабний демарш депутатів-регіоналів. У листопаді минулого року 18 депутатів Ровеньківської міськради, членів фракції ПР, заявили про створення депутатської групи «Наше місто», яка, за їхніми словами, лобіюватиме інтереси городян, а не тієї чи іншої політичної сили…
У Дніпропетровську місцеві партійні лідери також ділять владу. Формально керівником обласної парторганізації залишається людина Януковича – Олег Царьов. Але реально місцевими регіоналами керують Юрій Вілкул – колишній ректор Криворізького університету, нині голова облради, та його син Олександр – 59-й номер списку ПР, який на дострокових виборах 2007-го відповідав за результат у регіоні. Вони тримають зв’язок безпосередньо з заступником лідера ПР Борисом Колесниковим. Пліткували, що Царьов тимчасово припинив фінансувати партію: мовляв, якщо я не в грі, грошей не дам. Зараз, схоже, він остаточно змирився з роллю статиста, хоча, кажуть, виступати перед людьми йому завжди подобалося. Головне – не брати приклад із Василя Кисельова та дотримуватися партійного курсу.
Одеська комора
Янукович і далі втрачає рейтинг в Одесі. Якщо в 2004-му за лідера Партії регіонів віддали голоси майже 54% одеситів, то зараз – трохи більше 50%.
Фактично розколов одеських регіоналів після перемоги на виборах мера Едуард Гурвіц, який користується в місті беззаперечним авторитетом. На співпрацю з ним погодився голова обласної парторганізації біло-синіх Леонід Климов. Проти такого союзу виступила інша група регіоналів на чолі з Олексієм Гончаренком, сином екс-голови Антимонопольного комітету України Олексія Костусєва. Тож зрозуміло, для чого Янукович намагається повернути у велику політику екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушка, який досі має вплив в Одесі та області. Вочевидь лідер ПР сподівається, що колишній соратник Олександра Мороза зможе додати місцевим регіонам солідності й консолідувати їх.
Ігри амбіцій
За словами директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, проблеми біло-синіх у регіонах випливають із давніх історій корпоративних конфліктів та боротьби за доступ до влади. «На місцях чудово розуміють, що очолити регіональний штаб означає вийти на прямий зв’язок із керівництвом та лідером партії, – пояснює експерт. – Тому все це звичайнісінька гра амбіцій регіональних лідерів, які намагаються замкнути на собі всю передвиборчу роботу на період президентської кампанії – з тим, щоб не лише контролювати фінансові потоки, але потім мати лаври переможця».
Президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв вказує на практику «політичного франчайзингу» (франчайзинг – спосіб організації бізнесу, за якого компанія-власник передає незалежному бізнесменові або компанії право на продаж товарів і послуг цієї компанії в обмін на зобов’язання продавати ці товари чи послуги на певних умовах), якою зловживають усі без винятку політичні сили, зокрема й Партія регіонів. Тому, стверджує політолог, подібні тенденції властиві й решті політичних сил.
Так чи інакше, але «запас міцності» у Віктора Януковича, як кандидата в президенти, не такий уже й великий. Розбірки місцевих князьків Партії регіонів можуть негативно вплинути на результат Януковича в другому турі президентських перегонів.
Проте в разі перемоги Віктора Януковича міжусобна боротьба місцевих князьків вщухне. Тоді зможемо спостерігати «монолітну стабільність» у межах усієї країни зразка 2003–2004 років.
