20 вересня 2003 цивільні заворушення спалахнули в Мале, столиці Мальдівських островів. Приводом до повстань стала смерть ув'язненого Хасана Еван Насім у в'язниці Maafushi, розташованій на окремому населеному острові і подальша стрілянина в тій же тюрмі, за якої було вбито трьох та поранено 17 осіб. Протестуючі підпалювали урядові будівлі, транспортні засоби та іншу суспільну власність. Для заспокоєння протестів владі островів довелося ввести надзвичайний стан, а для уникнення їх повторення – на місяць ввести комендантську годину з 22-ї до 4:30. А в серпні 2005 році заворушення на Мальдівах повторились – на цей раз через арешт критика президента Мохамеда Нашіда. За три дні поліції вдалося взяти ситуацію під контроль.
Великі заворушення спалахнули в жовтні 2005 року у Франції. Учасниками протестів стали мусульмани, арабські та північноамериканські іммігранти з передмість Парижа, які спалювали автомобілі і громадські установи. Почалися безлади з Кліші-су-Буа, поширившись на всю Францію. За 20 ночей безладів протестувальники спалили майже 9 тис. автомобілів, поліція заарештувала 3 тис. осіб. Для стримування іммігрантів парламент Франції на три місяці ввів надзвичайний стан. Схожі протести повторилися в листопаді 2007 року після того як два підлітки загинули через зіткнення їх мотоциклу з машиною поліції. Влада Франції не надала детальну інформацію про кількість затриманих.
Майже тиждень у вересні 2006 року в Брюсселі через смерть за загадкових обставин у в’язниці чоловіка мароканського походження протестували іммігранти. Розлючені бунтарі спалили 15 машин, розтрощили кілька магазинів і зруйнували частину будівлі лікарні.
У лютому 2008 року Сербією прокотилися багатотисячні протести проти оголошення незалежності Косово. Серби кидали каміння в співробітників офісу НАТО, спалили частину посольства США та Хорватії в Белграді, нанесли збитків посольствам Бельгії, Німеччини та Туреччини.
6 грудня 2008 року після вбивства 15-річного студента двома поліцейськими громадяни Греції почали масово виходити на вулиці Афін. Згодом те, що починалося як звичайні протести переросло у масштабні заворушення, коли молодь нищила власність, кидала в поліцію коктейлем Молотова та камінням. Скоро протести поширились і на Салоніках, а в більш як 79 містах світу (Лондон, Париж, Брюссель, Рим, Берлін, Барселона, Амстердам) пройшли протести на знак солідарності з греками. Грецькі ЗМІ назвали протести найжахливішими з часів відновлення демократії в 1974 році. За участь в безладах поліція заарештувала 134 особи в Афінах і 80 осіб в Салоніках.
Крім того, у зв’язку з економічними проблемами з 2010 по 2012 роки у різних містах Греції постійно проходили акції протесту проти заходів економії з боку уряду та високого рівня безробіття. Протести зазвичай супроводжувалися сутичками з поліцією та руйнуванням власності, зокрема, підпалами автомобілів. У травні 2010 року під час таких заворушень загинуло три людини.
У вересні 2006 року в Угорщині пройшли наймасовіші з часів 1989 років протести проти політики прем’єр-міністра. Внаслідок сутичок з поліцією було поранено 150 осіб, з них 102 полісмени. Збитки від нищення майна склали €800 тис.
У серпні 2007 року близько 400 озброєних ножами, кийками і сокирами циган вийшли на вулиці Софії, протестуючи проти недотримання їх прав після того, як одного з представників їх спільноти побив скінхед. Протестувальники підпалювали баки зі сміттям, вибивали скло в машинах і погрожували місцевим мешканцям. Вгамувати їх вдалось через їх власного політичного лідера Цветеліна Канчева. А у вересні 2011 року на вулиці вийшли обурені вбивством циганом їх земляка болгари. Через зіткнення загинули одна особа, шість поранено.
У січні 2010 року сотні робітників-мігрантів вийшли на вулиці на півдні Італії через побиття кількох африканців місцевими жителями. Під час сутичок з італійцями та поліцією, коли протести досягли містечка на узбережжі Розарно, було поранено 37 осіб, в тому числі 18 працівників поліції та п’ять іммігрантів.
На початку серпня 2011 року тисячі молодих людей вийшли на вулиці Лондона на акцію з вимогою до поліції з'ясувати обставини загибелі 29-річного британця. Його вбили під час спроби арешту. Акція швидко переросла у погроми і поширилася країною. Молодики грабували і підпалювали магазини у Манчестері, Бірмінгемі, Ліверпулі та Ноттінгемі.
Поблизу Бірмінгема бунтівні групи підпалили кілька автомобілів. У Ноттінгемі – закидали пляшками із запалювальною сумішшю поліцейську дільницю. Молодики переважно нападали на магазини з технікою. Всього у зв'язку з масовими заворушеннями тільки в столиці було заарештовано 820 осіб. 279 з них висунуто звинувачення. Засуджували молодиків здебільшого на 10 -16 тижнів тюремного ув'язнення.
У Швеції 19 травня 2013 року спалахнули заворушення в одному з бідних, переважно іммігрантських передмість Стокгольма як реакція на події 13 травня. Тоді поліція застрелила 69-річного мешканця передмістя, в руках якого було мачете й який нібито погрожував ним. Безлади тривають досі.
Насильство, яке пов’язують із великим безробіттям серед молоді і твердженнями про дискримінацію іммігрантів, сколихнуло всю країну. За даними поліції, підпали постійно відбувалися під час заворушень у четвер увечері і вранці у п'ятницю. Правоохоронці заарештували щонайменше вісім людей.