Вікторе Федоровичу, не забудьте: Великий Китайський та Берлінський мури – це не те саме. І найголовніше: під час виконання гімну КНР вам потрібно його уважно слухати, а не марширувати…
Це один із новітніх анекдотів, які зараз мандрують інтернетом. Чудернацькі пригоди та мовні ляпсуси четвертого президента України багато хто сприймає як продовження анекдотів чи додаток до них. А даремно. Адже в умовах, коли діяльність керівних структур усіх рівнів стає малопрозорою чи взагалі непрозорою, кожен жест, кожне слово, кожен учинок (чи відмова від нього) з боку державних очільників набувають особливого значення. Це ієрогліфи, розшифрувати які складніше, ніж давньоєгипетські, але кожен із них несе важливе послання про наміри влади та розстановку сил у ній.
Ціла торба таких ієрогліфів була висипана 16 липня на урочистому засіданні Верховної Ради на честь 20-ліття Декларації про державний суверенітет України. Присутні, певна річ, очікували президентського виступу – і вони його отримали, тільки у нестандартній формі: Віктор Янукович з’явився на великих екранах і виголосив короткий вітальний спіч. Значна частина депутатів відреагувала на таку форму участі в урочистостях знущальними репліками та реготом. Така реакція зрозуміла, але і сам факт неучасті у святкуванні і зміст виступу заслуговують на серйознішу реакцію.
Що означає відсутність Януковича на урочистостях? (Досі жоден президент не дозволяв собі ігнорувати заходи подібного рівня та значення.) Можливі три варіанти: а) глава держави фізично не в змозі був приїхати, оскільки стан його здоров’я критичний; б) глава держави гидує парламентом і взагалі всією політичною тусовкою, бо вважає себе незмірно вищим за неї; в) у цей самий час глава держави перебував десь із візитом (чи мав зустріч у своїй резиденції), які значили для нього (чи для країни) куди більше, ніж особиста участь в урочистостях.
Щодо стану здоров’я, то впадають в око скасування вже запланованих після дня народження Януковича публічних заходів за його участю і короткий (три хвилини) спіч, записаний невідь-коли і невідь-де. Стосовно зневаги до парламенту… Взагалі-то важко поважати персонажів, більшість із яких в ім’я політичної доцільності й власних статків кожного пленарного дня порушують Конституцію, коли голосують за себе і за десяток інших хлопців. Ну а візит… це хіба що до самого Путіна. Принаймні всі три варіанти мали б стати предметом аналітики у ЗМІ та коментарів політиків, але…
Зміст же президентського спічу містить кілька дуже значущих сигналів. На те, що там є ледь прихована апологетика совєтського періоду та відверта погроза тим, хто «переписує історію», деякі ЗМІ увагу звернули. Але ж на додачу до цього у спічі жодного разу не згадано слів «свобода» та «демократія», натомість ідеться про «політичну стабільність» і «сталий соціально-економічний розвиток». Це, звісно, гарні речі, але вони були й у Третьому Рейху майже до самого його кінця, коли найвищий у тодішній Європі добробут пересічний німець отримав якраз в обмін на демократію.
І, до речі, всі диктатори після згортання народовладдя любили говорити, що, мовляв, «безвідповідальність влади назавжди відійшла в минуле». Ключове слово тут «назавжди»: не переймайтеся, ми не дозволимо вам обрати, навіть якщо захочете, безвідповідальну, на наш погляд, владу.
Звісно, все це на початку ХХІ століття сприймається як поганий і не надто смішний анекдот, та чи не слід нашим опозиційним політикам і незалежним мас-медіа ретельніше відстежувати завуальовані дії та наміри влади?