Жодних юридичних наслідків документ не має – це лише декларація, що закликає до певних гуманітарних заходів, як от: розробити навчальні програми для молоді, відкрити історичні архіви, а також «позбутися структур та моделей поведінки, спрямованих на прикрашення тоталітарного правління, повернення до нього або прагнення продовжити його існування й надалі…» Зрозуміло, про кого це – про ті країни, точніше, країну, де Сталіна на рівні офіційних підручників оголошено «ефективним менеджером». ОБСЄ висловлює стурбованість із приводу вихваляння тоталітарних режимів включно з проведенням публічних демонстрацій на честь сталіністського минулого – це вже майже про нас.
Офіційної реакції з боку нашої держави не було. Воно й не дивно: партія ідейних наступників сталінізму має фракцію в парламенті та як такий собі власник «золотої акції» вигідно реалізує свої картки й кнопки. Наші комуністи, хоч і носять Brioni – це в них такий різновид соціальної мімікрії – але свого Сталіна скривдити не дадуть.
Відповідно не йдеться ані про заборону демонстрацій під червоним прапором, ані самого прапора разом із іншою комуністичною символікою, ані про демонтаж відповідних пам’ятників. Група наївних молодих людей, які нещодавно спробували розібратися з монументом Іллічу навпроти столичної Бессарабки, розбивши йому носа, ризикує отримати по 5 років позбавлення волі.
Натомість здійнялася хвиля галасу: мовляв, пошкоджено шедевр Сєргєя Мєркурова, учня самого Родена (цікаво, що про це сказав би сам Роден?). Ініціатива Київської міськадміністрації звезти всіх кам’яних і бронзових кумирів совітської доби до спеціального Діснейленду, як це було зроблено, скажімо, в Естонії, швидше за все, не матиме продовження: на таке забракне і грошей, і політичної волі.
Скажімо відверто, ренесанс сталінізму Україні, на відміну від Росії, реально не загрожує, для нас це справді лише історія. Але подальше знущання з пам’яті жертв сталінізму матиме й уже має інший серйозний наслідок: демонстрація тому ж таки молодому поколінню глибокого пофігізму, ба, навіть цинізму з боку держави. Молода людина, котра стикається щодня з кам’яними Лєніним, Пєтровскім, Косіором та іншими червоними монстрами, рано чи пізно усвідомлює, що все це відносно, отже, краще не паритися, а заробляти бабло. Це нашого повітря аж ніяк не озонує.