Взагалі-то, вже екс-спікер Арсеній Яценюк має всі шанси виграти суд у парламентарів, які його відправили у відставку. Бо зробили це запізно. Згідно з Трудовим кодексом, заява працівника про звільнення з поважної причини (розпад коаліції є цілком поважною причиною) має бути задовільнена протягом двох тижнів. Регламентний комітет же тримав на роботі людину, яка бажала піти зі своєї посади, майже два місяці.
Згадаймо 17 вересня, коли пан Яценюк, оголосивши про розпад коаліції у складі НУ-НС та БЮТ, заявив про власну відставку. Тоді він сказав зворушливі слова: «Я приходив виключно під демократичними цінностями та ідеалами. У владу треба приходити гідно й іти з неї також гідно. Саме тому я оголошую про свою відставку». Минулої середи, коли Верховна Рада 233-ма голосами (фракції ПР, КПУ, Блок Литвина, 10 «нашоукраїнців» та 1 «бютівець») таки звільнила Арсенія Яценюка, спікер був менш пафосним. «Мене пішли, щоб я повернувся», – ображено сказав він. Також пан Яценюк розмірковував про «людей, задіяних у цій схемі», зраду та прірву, до якої прямує українська влада. Тепер він взявся за створення власної політсили.
За рік роботи головним у Верховній Раді Арсеній Петрович намагався закріпити за собою славу демократа нового покоління, який скрізь дотримується букви закону. Він майже запровадив сенсорні клавіші – щоб кожен депутат голосував лише за себе. Це ж прописано в Конституції! Коли ж поіменне голосування стало потенційною загрозою для розпаду коаліції та, як наслідок, відставки Яценюка, тема красиво «зам’ялася» – депутати, як і раніше, натискають на кнопки один одного. До того ж саме під час головування «демократа» Яценюка на сайті парламенту перестали вивішуватися підозрілі з точки зору лобізму законопроекти. Процедуру голосування за свою відставку Яценюк також намагався провести красиво, за регламентом: з кабінками, урнами та бюлетенями. Тільки після 18-ї години, коли більшості депутатів уже не було в парламенті.
Відверто кажучи, ми не маємо нічого проти Арсенія Яценюка: він навіть змусив депутатів приходити на «роботу в комітетах» – хто не відмітиться о 10.00, той не отримує за цей день зарплати. Він далеко не найгірший серед українських політиків. Його ініціативи як голови ВР часто були правильними та потрібними в складній справі зміцнення демократії. Тільки от із реалізацією виходило якось не завжди.
Отже, тепер він там, куди хотів потрапити – у відставці. «Бійся своїх бажань, вони можуть здійснитися», – каже народна мудрість. Саме власних бажань (принаймні, артикульованих) варто боятися, а не голову Секретаріату президента Віктора Балогу, «регіоналів» або якихось фантомних зрадників.