Гайдамаки з Уссурійщини

Новина підірвала інтернет-спільноту. В Приморському краї Російської Федерації було скоєно три напади на пости міліції. Двох працівників МВС РФ убито, кількох поранено. Проти росіян-міліціонерів розпочали війну такі самі росіяни – тамтешні мешканці. Інтернет-спільнота поширила звернення повстанців до громадян країни. Там вони називають себе борцями «проти загарбників нашої країни». Збройна війна росіян проти росіян на політичному підґрунті – такого в Росії не було з 1945 року, з часів ліквідації Власівської армії та дивізії СС «РОНА» (колишньої міліції Локотської республіки).

Плоди пропаганди

Повстанці не викликають ані найменших теплих почуттів. За даними ЗМІ, поміж них є російські скінхеди. Незважаючи на те що «Комсомольская правда» вже порівняла партизанів із Примор’я з українськими повс­танцями-бандерівцями, гадаю, ніщо так не зближає приморських партизан з російською владою, як ставлення до руху УПА. Якби такі повстанці прийшли до влади в Росії, то нинішні вихиляси Путіна з Мєдвєдєвим здавалися б українцям виявом найтеплішої і найщирішої дружби. Тож до самих приморських опришків запитань немає. Питання інше: як Росія дійшла до того, що незаконні збройні формування задля боротьби з чинним державним режимом почали створювати етнічні росіяни?

Перше, що спадає на думку: причиною стала шалена наці­онал-шовіністична пропаганда, яку ведуть російські ЗМІ. Відвертаючи увагу від економічного становища всередині Росії, московське телебачення завзято шукає ворога за межами країни. Кожен пересічний росіянин знає, що прибалти, грузини, євреї, мусульмани-вахабіти, укра­їнці-бандерівці, ЄС, США та інші НАТО сплять і бачать, як би розвалити Росію. Наслідок цієї пропаганди – чимало російських молодиків рушають чесати кулаки просто на вулицю об першого-ліпшого перехожого неслов’янської зовнішності.

Умови життя сприяють цьо­­му. Росія зараз переживає справжню експансію кавказьких та азійських народів на свої терени. Вже зараз у Москві власне росіяни, за деякими даними, становлять лише 31% загальної кількості населення. Спаяні родовими традиціями та круговою порукою іммігранти, кавказці й азіати не зупиняються ні перед чим задля закріплення на російській землі й отримання матеріального достатку. В російських містах панують етнічні мафії, насамперед чеченські, для яких росіяни – вороги вже за фактом свого існування.

За статистикою правоохоронців, у Москві протягом 2008 року на підґрунті національної ворожнечі було скоєно 95 нападів, зокрема 47 убивств і 46 випадків завдання важких тілесних пошкоджень. Порівняно з 2007-м кількість таких злочинів зросла утричі. Від Москви не відстає й уся Росія.

Серйозність ситуації визнав і Дмітрій Мєдвєдєв. «Відбуваєть­ся радикалізація молоді, набирають сили фанатські рухи та різноманітні «фашиствуючі угруповання», тривають напади на осіб, що мають неслов’янську зовнішність… Ці злочини стали системною загрозою існуванню суспільства», – заявив президент Росії на колегії МВС 6 лютого 2009 року.

Глава держави запізнився. Націонал-соціалістична партія Русі ще 28 лютого 2008 року заявила: «…НСПР завдаватиме пріоритетних ударів, спрямованих безпосередньо проти структур, що виконують військові дії для захисту окупаційного ладу, таких як МВС, ФСБ, проти членів уряду та будь-яких чиновників окупаційних структур РФ». Зміну в поведінці націоналістів помітили й російські правоохоронці. На запитання, чому ви, патріоти, не йдете служити на Кавказ, націоналісти відповідають не барячись: «Ворог не на Кавказі. Ворог – у Кремлі».

Протягом 2009 року на теренах Росії було скоєно низку терактів: закидання пляшками з «коктейлем Молотова» приміщення Окремого батальйону міліції в Москві (згоріли дві вантажівки); вбивство відомого адво­ката-правозахисника В’ячесла­­ва Маркелова та антифашистки Анастасії Бабурової (до речі, громадянки України); підрив швидкісного потягу «Невський експрес» (90 поранених, 29 загиб­лих, поміж них четверо ви­­­соко­­посадовців). Останній те­­ра­­кт російська влада записала на дагестанських ваххабітів, хоча єдиною організацією, що взяла на себе відповідальність, був пітерський націоналістичний «Фор­­мат 18».

Депресія радикалізує

Радикалізація молоді – це не єдина причина появи повстанського загону. Варто згадати, що російське Примор’я – це той самий регіон, де півтора року тому ОМОН кийками розігнав акції протесту проти підвищення ввізного мита на автівки-іно­марки. Далекий Схід – регіон депресивний. Удари кризи по російській економіці там відчули, як ніде. Спроба уряду Росії захистити свій автопром, підвищивши ввізне мито на іномарки, призвели до вже згаданих акцій громадянської непокори – у Примор’ї в цьому бізнесі була задіяна ледь не кожна десята родина. Щоб стимулювати створення власної деревопереробної промисловості, уряд заборонив вивозити з Росії ліс-кругляк до Китаю. Наслідок – промисловість без інвестицій не розвинулася, Китай перейшов на дешевий ліс з Африки, а чимало простих людей поклали зуби на полицю. Наказ вивозити брухт тільки через порт «Находка» (контрольований товаришем Путіна Ротенбергом), наказ доставляти улов із моря в порт для розмитнення перед експортом (де риба швидко псується) – таких прикладів керування у найкращих традиціях совка в Примор’ї хоч греблю гати. За них розплатилися тамтешні мешканці. Власним добробутом.

А поруч, по той бік кордону, розвивається й квітне економіка Китаю. Гадаю, зрозумілі почуття мешканця російського Благовещенська, коли він спостерігає сяючі хмарочоси сусіднього китайського Хайхе. Перше, що йому спадає на думку: «У них так, як у нас, не крадуть». Мешканець Благовещенська давно гайнув би жити до Китаю, якби не одна перешкода – у Піднебесній бракує місця для самих китайців. Наші громадяни, які їздять до родичів на Зелений Клин, розповідають, що в Іркутську та Хабаровську є вже цілі китайські квартали. Експансію своїх громадян усіляко підтримує уряд КНР – повільно й наполегливо скуповує частки у приморських родовищах корисних копалин, де забезпечує для них робочі місця. Справжній скандал спричинив проект передачі в оренду китайцям на 75 років половини Владивостока. 

Унаслідок такої політики в регіоні розквітнув кримінал. Рибу, ліс та брухт із Примор’я до Китаю вивозять, як і раніше, але тепер контрабандою, під наглядом злочинних угруповань. До речі, російська преса вже поспішила оголосити дії приморських гайдамаків банальним переділом сфер впливу контрабандистів. Батько одного з повстанців Володимир Савченко у своїй заяві спростував це твердження. Складно щось ділити в бізнесі, контрольованому міліцією.

Проте саме бузувірство працівників МВС, на думку тамтешніх мешканців, стало причиною збройного опору. Пересічні росіяни останнім часом просто налякані свавіллям міліції. Пев­­но, після торішніх акцій непокори правоохоронцям дали карт-бланш робити все що завгодно, щоб утримати регіон під конт­ролем. Реакція не забарилася. Вже згаданий Володимир Савченко повідомив журналістам, що один його син раніше загинув після тортур міліціонерів.

Бідність як наслідок економічної депресії, наявність численних молодих людей, розігрітих шовіністичною пропагандою, а також свавілля пред­­ставників влади – здається, більшого для появи збройного опору й не потрібно. Уссурійські гайдамаки протрималися недовго – вже 11 червня членів групи було затримано в Уссурійську, двоє застрелилися (на фото). Але зрозуміло, що влада чудово уявляє всю глибину небезпеки для себе.

Причини появи повстанського опору нікуди не зникнуть. У Росії на літо 2009 року 70 тис. осіб вважали себе скінхедами, ще 15 тис. були учасниками націонал-радикальних організацій. У радянських партизанів Ковпака, Сабурова, Фьодорова та Мєдвєдєва разом узятих було лише 12,6 тис. бійців.

Чинній українській владі теж варто серйозно замислитися. Вона має наочний приклад того, куди заводить бажання «побудувати вертикаль» та «заткнути пельки незгодним». Тож нехай обирає: рівнятися на російський «приклад стабільності» чи таки зберегти діалог із власним суспільством. Бо може так статися, що за кілька років не Росію, а Україну наводитимуть як взірець стабільності. Та сама Росія й наводитиме.

Бандити чи партизани?