Президент порадував прихильників візантійських методів у політиці призначенням Раїси Богатирьової на посаду секретаря Національної ради безпеки та оборони. Перші коментарі демонстрували певну розгубленість істеблішменту. Ганна Герман одразу після оприлюднення Указу Президента заявила, що регіонали «раді йому й знали про це ще зранку». Але наступні події продемонстрували, що її обізнаність, м’яко кажучи, перебільшена.
Лідер ПР Віктор Янукович оговтався від «радісної» новини лише увечері: «Наші цілі і наша стратегія не дають нам політичного права брати будь-яку участь у керівництві державними інститутами і погоджуватися на будь-які посади».
Варто зауважити, що Янукович потрапив у той день у пікантне становище. Коли ще сохли чорнила на Указі Ющенка, екс-прем’єр як головний опозиціонер робив заяви для преси, в яких стверджував, що його політична сила не стане штрейкбрехером на службі у Ющенка та Тимошенко.
Якби подібні декларації були правдою, то реакція на призначення Богатирьової була б рішучішою. А так – знадобилася ще доба, щоб зібрати політраду партії, і нарешті починати озвучувати хоч якусь позицію щодо нового секретаря РНБО.
З’ясувалося, що це була спроба не втратити обличчя. Якщо на початку ще лунали слабкі голоси про можливість виключення Богатирьової з лав партії, то пізніше Президія ПР не погодилася з тим, щоб вона очолила РНБО і їй було надано час на прийняття власного рішення. Зрештою, акцент у повідомленнях змістився на те, що будь-який вибір Богатирьової не стане причиною виключення її з лав партії, а тим більше розколу ПР.
Поза тим, є підстави вважати, що Указ Ющенка спрямований саме на поглиблення протиріч між адміністративною (Янукович) і бізнесовою (Ахметов) частинами ПР.
Стримана реакція Тимошенко на президентське призначення викликана двома чинниками. По-перше, секретар РНБО навіть за великого бажання може лише контролювати прем’єра і тільки вказувати Кабміну на проблеми. По-друге, бажання працювати у Богатирьової в цьому напрямку буде мінімальним – вона швидше виступатиме у ролі запобіжника від надто різких для бізнес-частини ПР рухів нового Уряду. Є також думка, що це борг Віктора Балоги, який не зміг сприяти створенню широкої коаліції, перед Колесниковим і Ахметовим.
Західна традиція вважала візантійські методи лицемірством. На виправдання царградці казали, що діють з міркувань корисності для держави. Одон Дейльський, французський хроніст Другого хрестового походу, писав, що візантійці вважають: «Нікого не можна звинувачувати у порушенні клятв, які він дозволив собі заради інтересів святої імперії». Знайдеться принаймні частина прихильників Президента, які і нагородження Колесникова, і призначення Богатирьової сприймуть як цілком прийнятні.