Понад те, значна частина операцій банків не могла би бути прибутковою в ринкових умовах. Наприклад, державні й наближені до влади фінустанови, які в останні три роки кредитували будівництво мостів через Дніпро, авіатерміналів, стадіонів та інших об’єктів, за жодних обставин не повернули б видані кредити.
Крім того, в українських умовах функціонування банківського сектору відсотки за позиками отримуються не в результаті кропіткого відбору банкірами ефективних об’єктів, а внаслідок їх пристосування до місць штучного утворення тих чи інших доходів.
«Банківський сектор України є адміністративно сегментованим (потрапляння до тієї чи іншої групи без сприяння влади – нездійсненна мрія); суворо поділеним за джерелами одержання ресурсів для кредитування; спрямованим на передачу грошей на суб’єктивні потреби, що не мають нічого спільного з розвитком економіки, але сприяють збагаченню чиновників та їхніх партнерів-олігархів; орієнтованим на отримання грошових потоків неринкового, негосподарського, непідприємницького, часто вельми сумнівного походження, наприклад, привілейованих урядових та центробанківських пільгових позик, монопольних надприбутків тощо; налаштованим на здійснення грабіжницького, у багатьох випадках кабального кредитування, яке не має нічого спільного з наданням суспільно необхідних послуг». – вважає Лановий.
За його словами. фактично банківський сектор сьогодні не підтримує економіку, а, навпаки, лише висмоктує з неї ресурси, таким чином допомагаючи одержати надприбутки обмеженому колу обраних.
Детальніше читайте статтю «Банківське ложе для обраних» у журналі «Український тиждень» №17-18