«Підрахунком безпритульних людей займаються центри обліку, але вони реєструють тільки тих людей, які самі звертаються за допомогою у відновленні документів, тобто ці дані не відображають реальної кількості безпритульних. Є інші методи підрахунку, але жодні з них не є точними на 100 відсотків. І це не тільки проблема підрахунку в Україні, їх ніде не можуть порахувати. У Європі, наприклад, вивели формулу, що кількість бездомних людей становить 0.5% від населення міста», – пояснює Соха.
Проте, за її словами, завдяки таким підрахункам, можна визначити приблизну кількість безпритульних, що також важливо. Влада Львова ще у 2004-2005 роках запевняла, що «бездомних у місті немає, хіба що кілька алкоголіків, які живуть на вулиці».
«І відповідно влада нічого не робила доти, доки взимку 2006 року громадські організації організували наметове містечко, і всі побачили, якою великою є проблема: тоді в наметах жили 400-500 бездомних осіб», – пригадує експерт.
Сумнівається у можливості перепису безпритульних людей Ірина Копотун, директор Київського будинку соціального піклування, адже важко визначити, які люди є бездомними насправді.
«Бувають такі випадки, коли є реєстрація, є квартира, але людей просто вигнали з власного помешкання рідні. Важко визначити, скільки бездомних насправді, бо дехто ними став штучно: сьогодні вас зняли з реєстрації – і ви згідно з законом вже не маєте житла», – пояснює Копотун.
Складнощі у підрахунку відзначає Ольга Ільчишин, соціальний працівник у Львові.
«Підрахувати складно, бо постійно з’являються нові люди, які з тих чи інших причин втрачають житло. Не всі знають про центри обліку і не всі звертаються до них», – вважає вона.
За словами Ільчишин, Всеукраїнська база безпритульних здійснюватиметься через інтернет.
«Наскільки мені відомо перепис здійснюватиметься через інтернет, будуть заповнюватись анкети. Я не можу сказати, які саме дані там будуть, тому що ми не маємо ще доступу до цієї бази», – вважає Ільчишин.
Проте, за її словами, така база покращить роботу соціальних служб, зокрема щодо звернень осіб особа, обсягу наданої соціальної допомоги.
У постанові уряду вбачає позитивні моменти Мар’яна Соха, проте сумнівається, чи будуть плани втілені у життя.
«Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» діє з 2006 року і загалом Постанова повторює вже прописані у Законі шляхи вирішення проблеми. З 2006 року насправді уможливилася у легальному відношенні діяльність соціальних служб, які допомагають бездомним людям відновити документи і надати базову допомогу. Але на цьому фактично і вичерпується робота держави з бездомними людьми», – вважає вона.
За її словами, подальша реінтеграція бездомних людей через зайнятість та доступне житло не здійснюється державними службами через недостатнє фінансування, брак досвіду та часто нерозуміння такого виду допомоги.
«У цій Постанові також незрозуміло, хто буде відповідальний за реалізацію цих завдань на місцях і з яких джерел це фінансуватиметься», – підкреслює Соха.
Як повідомлялось, нещодавно Кабінет міністрів затвердив основні напрями запобігання бездомності в Україні до 2017 року, реалізація яких, як очікується, дозволить підвищити якість надання соціальних послуг бездомним особам.