Нещодавно у ЗМІ потрапила інформація про можливість досягнення домовленостей про створення російсько-українського СП з управління вітчизняною ГТС в обмін на знижку на російський газ або дозвіл на його транспортування із Центральної Азії.
Крамар припускає, що йдеться про налаштованість домовлятися з Росією про ефемерний «обмін транзитними потужностями», однак вкрай нерівноправний: Україна муситиме фактично здати свою ГТС спільному підприємству за участі Газпрому, але без участі ЄС, натомість Росія надасть Україні право доправляти своїми газогонами паливо із Центральної Азії.
«Найімовірніше, Україну в такому випадку представлятиме якась реінкарнація RosUkrEnergo, але цілком імовірно, що частка Дмитро Фірташа, без якого подібні схеми донедавна не обходилися, в ній буде значно нижчою, а можливо, й узагалі відсутньою, а натомість ключовим буде інтерес «Сім'ї», – відзначає Крамар.
«Але українському загалу, напевно, буде презентовано «геніальну взаємовигідну схему кооперації», якою режим Януковича «виведе Україну із кабали» газових угод 2009 року, «врятує» від багатомільярдних штрафів за недобір газу. Натомість за дужками залишаться такі «дрібнички», як корупційний інтерес можновладців у кожному імпортованому кубометрі газу, посилення і цементування газової залежності України від Газпрому, відмова від лібералізації та переходу до європейських конкурентних стандартів на ринку енергоносіїв, а відтак і ускладнення інтеграції країни до ЄС в цілому, нарешті, консервування енергонеефективності української економіки», – додає оглядач, наголошуючи, що саме від цих «дрібничок» залежатимуть перспективи України як суверенної держави і можливості модернізації її економіки.
Більше про це читайте у статті "ТРУБАдури" у № 8 "Українського тижня".