Для зіставлення, аналітики агентства використовували суму експорту та імпорту товарів обох держав: для США цей показник в минулому році дорівнював $ 3,82 трлн (приблизно чверть ВВП, за даними 2011 року), для Китаю – $ 3,87 трлн (більше половини ВВП).
Ряд експертів, включаючи аналітиків HSBC Holdings Plc, вважав, що це відбудеться не раніше 2016 року.
Однак, з урахуванням послуг, обсяг торгівлі США склав $ 4,93 трлн, тоді як у КНР частка послуг у зовнішній торгівлі істотно менша.
Як підкреслює Bloomberg, вихід КНР на перше місце в світі за сукупним обсягом зовнішньої торгівлі товарами є важливою віхою в економічному суперництві двох держав.
Як зазначив голова підрозділу Goldman Sachs за управління активами Джим О'Нілл, подальше зростання впливу Пекіна в зовнішній торгівлі призведе до суттєвих змін у рамках традиційних торговельних блоків: наприклад, КНР поступово стає найважливішим партнером Німеччини, і до кінця десятиліття німці будуть поставляти в Китай удвічі більше товарів, ніж до сусідньої Франції,
«Китай швидко стає найважливішим торговельним партнером із двосторонніх відносин для дуже багатьох країн у всьому світі», – заявив економіст, який ввів в обіг термін «БРІК», що об'єднав в одну групу Бразилію, Росію, Індію та Китай – найбільш перспективні країни з економікою, що розвивається .
Найбільшим експортером світу Китай став ще в 2009 році, проте США досі утримують звання провідного світового імпортера: в 2012 році в КНР було ввезено товари на $ 1,82 трлн, у США – на $ 2,28 трлн.
Bloomberg нагадує, що, як і багато інших речей, подібне лідерство не перший в історії випадок для Китаю: у XVIII столітті, в період розквіту династії Цин (1644-1912), Піднебесній не було рівних за економічною потужністю. Однак на той момент економіка країни залежала від неї набагато менше.
На сьогодні, Китай є найбільшим споживачем енергоносіїв у світі, має у своєму розпорядженні найбільший ринок нових автомобілів і найбільш значні золотовалютні резерви.