Соціалісти запанікують, що можуть втратити місця після муніципальних виборів 2014 року. Непримітний прем’єр-міністр Жан-Марк Еро стане ще менш впливовим після нападок розчарованих депутатів та виборців. Будуть сварки з зеленими, які почуваються незручно в уряді; не забариться й шалена атака з правого флангу. Мануель Вальс, прямолінійний міністр внутрішніх справ, який серйозно взявся за злочинність у banlieues (густо населених іммігрантами передмістях багатьох французьких міст), позиціонуватиме себе як можливого наступника прем’єр-міністра. Міністр праці Мішель Сапен, близький союзник Олланда, вчинить так само.
Загальне розчарування ще більше утруднить виконання масштабнішого завдання – відновлення конкурентоспроможності країни. Останні десять років Франція програвала Німеччині, в якій витрати на оплату праці нижчі. Нідерланди, маючи вчетверо менше населення, нині експортують більше, ніж Франція.
Жорсткі правила щодо скорочення штату та високі витрати на оплату праці стримують утворення робочих місць у Франції та розвиток малого бізнесу. Щоб мати простір для маневру, фірми вдаються до ненадійних короткотермінових контрактів.
Детальніше читайте у статті "Тривожний дзвінок для Франції" у друкованому спецпроекті "Світ у 2013"