Однією з найбільших перемог у розвитку прав людини експерти організації вважають досягнення ЛГБТ (LGBT) у боротьбі за свої права, переважно у США та Латинській Америці. 2012 року Президент США вперше заявив про підтримку одностатевих шлюбів, а три штати – Вашингтон, Меріленд і Мейн легалізували одностатеві шлюби. У Чилі прийняли закон, який вводить покарання за будь-якою ознакою, в тому числі статевою. В Аргентині дозволили міняти стать без будь-яких медичних чи судових розглядів.
Позитивним розвитком, на думку Freedom House, є прийняття у США «закону Магнітського», який забороняє в’їзд на територію країни більше 60 посадовцям з Росії, пов’язаним з вбивством юриста Сергєя Магнітского. Цей закон може стати прецедентом для відповіді США та інших демократичних держав на порушення прав людини у світі. Європейський парламент наразі думає над прийняттям подібного законодавства.
Крім того, позитивною тенденцією стало засудження колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора. Він став першим главою держави, якого формально засудили за військові злочини з часів Другої світової війни. Рішення було винесено спеціальним органом ООН у травні. Тейлор отримав 50 років в’язниці за свою роль впродовж десятирічної громадянської війни у Сьєра Леоне.
Нарешті значною перемогою стало також те, що Тунісу вдалося втримати здобутки Арабської весни. На відміну від Лівії, Єгипту, Бахрейну, Ємену і особливо Сирії, де з часів Арабської весни відновилися репресії та нестабільність, у Тунісі відбуваються хоч і непевні та повільні, але демократичні зміни. Зокрема, влада Тунісу змінює конституцію без значних протистоянь як у Єгипті, а правляча ісламістська партія «Еннахда» мирно співпрацює з опозиційними партіями.
В той же час однією з найбільших проблем з порушенням прав людини ще з минулого року у 2012 році залишилась громадянська війна у Сирії. За останніми оцінками у війні загинуло 42 тис осіб. Відповідно до даних Комітету захисту журналістів, під час конфлікту загинула тривожна кількість репортерів – 32 особи. Президент Башар аль-Ассад відмовляється йти на поступки протестуючим. Між тим США та решта НАТО не мають політичної волі припинити конфлікт з допомогою прямої інтервенції.
Хвилює правозахисників і спустошення Конго. Після переобрання президента Джозефа Кабіли сотнями солдатів тутсі було здійснено заколот і сформовано повстанський рух 23 березня (M23), який за переконанням багатьох спостерігачів фінансується сусідньою Руандою. У листопаді M23 захопив столицю Гома чим змусив 140 тис осіб тікати зі своїх домівок.
Катастрофічною ситуація з правами людини залишається у Малі. Її спровокував ряд подій в тому числі військовий переворот, активізація сепаратистського руху Туарег, збільшення кількості жорстких ісламістів, вплив посухи, бідності і корупції. Військові також ввели законодавство, яке імітує шаріат і забороняє музику, знищує історичні пам’ятки, які вважаються антиісламськими, карає такі злочини як вживання алкоголю та зрада.
До цього списку Freedom House вніс також стрімке погіршення ситуації з правами людини в Росії. Експерти, зокрема, відзначили наступ влади Росії на політичних опонентів, численні закони, які ускладнюють функціонування і загалом ставлять під загрозу існування громадянського суспільства, обмеження інтернет-свободи та участі у зборах громадян і т.п.
Відмітили правозахисники і репресії в Бахрейні та інших країнах Перської затоки.
У Бахрейні ще з 2011 року не обмежено свавілля військових та не скасовано цензуру, а десятки активістів з захисту прав людини перебувають у в’язниці. В останні місяці уряд посилив тиск заборонивши «недозволені» демонстрації та відібравши громадянство у 31 опозиціонера. До подібних кроків вдалися і кілька сусідніх держав. Так, в Об’єднаних Арабських Еміратах здійснюються депортації, накладаються заборони на виїзд з країни та безпідставні ув’язнення, та низкою законів було обмежено свободу слова. У Кувейті заборонили демонстрації, які проходять без дозволу. А в Омані десятки людей потрапили до в’язниці через критику влади.
2012 рік, на думку експертів, також засвідчив згубні наслідки законів про богохульство. Закони, які забороняють образу релігій та релігійних діячів не тільки мають негативний вплив на свободу вираження, але й часто використовуються для виправдання насильства, придушення релігійних меншин та помсти за особисті образи, а не для боротьби з нетерпимістю. Найяскравішим підтвердженням цьому стали масові спалахи насильства в арабському світі у зв’язку з оприлюдненим в США антиісламським фільмом.
