Оптимізація бізнесу за рахунок переміщення капіталу за кордон – ще один негативний бік діяльності олігархів. Купівля останніми підприємств у європейських та інших західних державах є трендом. Вона стала головною частиною загальної тенденції – масове вивезення капіталу за межі країни. Що спонукає до цього «господарів життя»? По-перше, неможливість вільного приватного господарювання навіть для, здавалося б, могутніх корпоративних структур. По-друге, неконкурентоспроможність олігархічних комплексів, які базуються на архаїчних радянських заводах.
Найбільші бізнес-групи намагаються в такий спосіб зберегти вартість свого надбання, оскільки його перебування у виробничих активах учорашнього дня в Україні загрожує банкрутствами й декапіталізацією компаній.
Деякі олігархи конвертують вітчизняні об’єкти в іноземні активи з іншою метою, наприклад, для монополізації міжнародних сировинних ринків, як намагається зробити група «Приват» на ринку феросплавів. Їй навряд чи це вдасться, проте прагнення діяти непідприємницькими методами навіть на міжнародному рівні очевидні.
Відтак, з одного боку, українська корумпована й низькоефективна економіка є неперспективною навіть для олігархів, а з іншого – стає зрозуміло, що останні не є представниками свідомої національної буржуазії, які нероздільні з власними підприємствами, своєю справою, місцевими ринками. Великі олігархічні капітали екстериторіальні. Надіятися на них як на локомотиви вітчизняної економіки – велика помилка. А відтак олігархи за своєю суттю не є національним бізнесом.
Детальніше читайте у статті «Олігархат vs вільне підприємництво» в журналі «Український тиждень» №49