До таких країн, на думку видання, належать Філіппіни, в яких економічному розвитку сприятимуть значні природні ресурси, які до цього часу не було особливо активно розроблено. Новий президент країни Беніньйо Акіно активно працює над тим, щоб повернути Філіппінам титул східно-азійського тигра. Акіно проводить економічні реформи, котрі зробили державні витрати більш прозорими і збільшили податкові надходження. А завдяки успіху в аутсорсингу філіппінська економіка зростає.
Наступні два члени групи зростаючих економік – великі мусульманські демократії Туреччина та Індонезія. Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, вступивши на посаду в 2003 році приніс у свою країну і економічну ортодоксальність, яка приручила гіперінфляцію, і нормальність – відкривши можливості для благочестивих мусульман, які були закриті за попередніх світських режимів. А це означало, що більшість ввійшла в комерційний мейнстрім.
Більшість країн, які процвітали за рахунок експорту сировини (такі як Бразилія і Росія) різко сповільнилися в рості в умовах світової фінансової кризи.
Індонезія, однак є економікою, заснованою на паливі, що досягла балансу: між ринком експорту та здоровою економікою споживання, між національним капіталом та провінційними генераторами росту. Це робить країну моделлю для тих тигрів Південно-Східної Азії, які втратили свою силу через фінансову кризу 1997 року, але хочуть її знову повернути зараз.
Таїланд, як і його інші сусіди, постраждав вкінці 1990-х внаслідок східно-азіатської фінансової кризи, коли девальвація китайської валюти раптом зробила Південно-Східну Азію неконкурентоспроможною. Але зважаючи на те, що юань за останні кілька років зміцнився, а китайська заробітна плата зросла, регіон і тайське виробництво знову є конкурентоспроможним.
Польща, яка вступила до Європейського Союзу в 2004 році, є прикладом країни, що знаходиться в «золотій середині» – на етапі після вступу до ЄС, але до введення євро. Вона стабільна, залучає інвестиції, і отримує вигоди від субсидій ЄС, і щоб виконати вимоги ЄС реформувала фінансові установи і приборкала свій дефіцит. В той же час вона не має тих проблем, які з’являються при запровадженні євро. Вона продовжує рости набагато швидше, ніж в середньому європейські країни, і не поспішає приєднатися до євро.
Початок війни дестабілізував багато зростаючих економік, але мало яка країна переживала цей період так довго як Шрі-Ланка, де повстання тамілів, яке почалося в 1980-х роках, закінчилось лише кілька років тому. Дивом було, що в часи війни економіка країни була в змозі рости на 4-5% зважаючи, що від бойових дій були відрізані майже 30% населення і 15% території. Зараз країна знову включає в свою територію регіони, які колись контролювалися повстанцями і завдяки своєму розташуванню на судноплавних шляхах між Індією та Китаєм та дуже грамотному населенню Шрі-Ланка готова зростати набагато швидше.
У Нігерії, яка протягом багатьох років страждала від корумпованих лідерів, президент Гудлак Джонатан взяв на себе зобов'язання реформувати країну, привести інвестиції в нігерійське сільське господарство, нафту і природний газ, і, найголовніше в електричну енергію. Наразі вся країна виробляє стільки ж електрики скільки виробляють деякі малі містечка в Англії, і ця відсутність надійного енергопостачання зробила Нігерію одним з найдорожчих ринків у світі для ведення бізнесу. Але головним в такому місці, як Нігерія є те, що не потрібно багато ресурсів, щоб вирости з дуже низької бази, з урахуванням, що доходи на душу населення складають всього $ 1,5 тис. Глобальної зміни від поганого до хорошого керівництва, яка наразі спрямована на поліпшення базової інфраструктури та залучення інвестицій, може бути достатньо, щоб зробити Нігерію однією з найбільш швидкозростаючих економік у світі протягом наступних п'яти років і найбільшою економікою на африканському континенті.