«Треба розглядати УПА комплексно. Це був рух, який виріс із довоєнного націоналістичного руху і який не закінчився після війни. Їхня війна – це не була Друга світова війна. Це була війна за незалежність, яка тривала десятиліттями, тягнулася від тої першої війни за незалежність 1917-1921 років і протривала до 1960 року», – пояснив історик.
За його словами, саме так стають зрозумілими мотиви та поведінка учасників визвольного руху.
«Тоді зрозуміло, чому, наприклад, коли вже німці відступали з України, було прийняте рішення не нападати на них. Бо вже не було сенсу. Вони (бійці УПА – ред.) вели свою війну, яка частково хронологічно наклалася на Другу світову», – вважає Патриляк.
На його думку, місце воїнів УПА в українській історії, залежить від позиціонування сучасної Української держави.
«Якщо ми її позиціонуємо як продукт права української нації на власну державність, на самовизначення, то очевидно, що УПА й ОУН – це типові національні антиколоніальні визвольні рухи, які (звичайно з певними особливостями) існували в усьому світі: від Ірландії, від Латинської Америки до В’єтнаму», – пояснив Патриляк.
Читайте також: Нескорені. Чому українські повстанці не стали нацистськими та совєтськими колаборантами