«Декілька режимів Східної Європи демонструють дестабілізуючі ознаки жадібності своїх правителів. В Україні за правління Януковича політична еліта, схоже, найбільш сильно пішла наперекосяк. Ностальгічні прихильники колишнього президента Кучми згадують, що він більш майстерно грав у гру: олігархів тримали всередині «намету», а сам «намет» (тобто державні інститути) був менш непевним», – відмічає експерт.
«Янукович розраховує на те, що він зробив посаду президента сильнішою, ніж за часів Кучми, але можна здогадатися, як закінчиться процес, коли Янукович, який не має друзів, отримає удар в спину. Тим не менше ніхто не знає, коли це може статися або який збиток буде завдано до того часу», – підкреслює Вілсон.
«У той же час, гра балансів не зникає, вона просто переміщується. Майбутні вибори 28 жовтня є чимось більшим, ніж уряд проти опозиції. Йдеться також про плани Януковича отримати всемогутню більшість у дві третини голосів в парламенті та про поширення ставок олігархів серед тієї більшості, «незалежних» та опозиції», – додає аналітик.
