«Україна опинилась в порочному колі: немає ніякої надії на зміни, тому що немає нових політиків, а немає нових політиків, тому що немає ніякої надії на зміни. Існують підстави для підозр, що статус-кво влаштовує всі сторони і, що виборці є більш єдиними, ніж люди, які стверджують, що їх представляють.
Реалії української політики мають свої паралелі з іншими країнами Європи, але політики ЄС здається їх все одно не розуміють. Замість цього вони покладаються на фасади офіційних звітів і декларацій. Спостерігачі ОБСЄ будуть уважно дивитися на технічні аспекти виборчого процесу. Але чи будуть вони розкривати підпільні угоди або фіктивних членів виборчих комісій? Чи зможуть вони зупинити депутатів-перебіжчиків, коли вляжуться пристрасті?», – пише експерт.
«Методологія «м'якої сили» ЄС не дуже добре підходить, щоб протистояти подвійним стандартам та реаліям політики в пострадянській виборчій боротьбі. На заяви та навіть вимоги ЄС відповідають новими обіцянками та новими шедеврами заплутування і обману. Між тим, основні гравці залишилися колишніми. Правила гри не міняються. А результатом є шкода: потенціалу відносин Україна-ЄС та підґрунтю українського суверенітету і суспільства», – вважає Васільєв.