«Попри загальні декларації щодо піклування про інтереси всіх національних меншин, апологети мовного проекту насправді переймаються підвищенням статусу однієї такої мови – російської. Інші мови національних меншин ідуть, як мовиться, паровозиком – на додаток», – зазначив експерт.
За його словами, це випливає зі змісту законопроекту, аналізу висловлювань суб’єктів цієї законодавчої ініціативи та їхніх активних прибічників.
«Невеличка, але дуже показова деталь: у самому проекті (ст. 7) перелік регіональних мов або мов меншин України починається з російської мови, а далі за алфавітом ідуть усі інші», – зазначає він.
«Для чого це зроблено – зрозуміло. А ось із яких підстав – ні. Відомо, що російська мова серед мов національних меншин є найбільш поширеною в Україні. Це – незаперечний факт. Але юридично всі мови національних меншин України – рівні», – заявив Мельник.
«Якщо їх перелічувати, то юридично коректно робити це в алфавітному порядку – що жодним чином не принижує якусь (у т.ч. російську) мову. Якщо ж дотримуватись іншого принципу – поширеності мови, то в проекті послідовність переліку мов мала б бути іншою», – впевнений він.
Крім того, зазначає експерт, в тексті проекту російська мова згадується дев’ять разів, тоді як інші мови національних меншин України – лише по одному разу (коли наводиться їх перелік).
«Проектом (ст. 22) російська мова – єдина з мов національних менших України – визнана основною мовою інформатики в Україні», – також наголошує Мельник.
«При цьому передбачено, що комп’ютерні системи і їх програмне забезпечення державних органів, установ, підприємств та організацій, а також органів місцевого самоврядування мають забезпечувати можливість обробляти російськомовні тексти. А як же проголошений цим-таки законопроектом принцип рівноправності всіх національних мов? Чи серед мов національних меншин є мови рівні, а є рівніші?», – зазначає він.
«Привертає увагу ще одне положення проекту Ківалова—Колесніченка, що стосується законодавчого регулювання мови роботи, діловодства та документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ст. 11 проекту передбачено: «Тексти офіційних оголошень, повідомлень виконуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), за рішенням місцевої ради такі тексти можуть розповсюджуватись у перекладі цією регіональною або російською мовою (мовами)», – зауважує експерт.
Так, приміром на Закарпатті оголошення чи повідомлення органів місцевої влади та органів самоврядування в ньому можуть розповсюджуватися двома мовами – угорською або російською.
«Чому угорською – зрозуміло, а ось чому російською, а не державною (українською), – ні. Закарпаття – це ж не Росія, а Україна», – наголошує Мельник.
«Навіть цих кількох прикладів достатньо, аби зробити висновок, що проект штучно вивищує в Україні російську мову як над державною (українською), так і над іншими мовами національних меншин. На моє переконання, це зовсім не потрібно ні російській мові, ні російськомовному населенню України. Російську мову не потрібно штучно й силоміць вивищувати над іншими. Вона має своє гідне місце і в Росії, і в світі, і в Україні», – підсумовує він.
Нагадаємо, як повідомив Тижню депутат від БЮТ-Б Юрій Одарченко, регіонали на позачерговій сесії 30 липня планують заново проголосувати закон у другому читанні.
Мовний закон Ківалова-Колесніченка був ухвалений 3 липня. Як заявляють експерти і опозиціонери – з масою порушень. Ухвалення цього закону викликало хвилю обурення – по всій Україні тривають акції проти мовного закону регіоналів.