«Каменем спотикання є позаблоковий статус України, хоча насправді вона була такою від проголошення своєї незалежності і до 2002 року не виявляла альтернативних намірів», – відзначає експерт.
За його словами, різниця між «тоді» й «тепер» тільки в тому, що тоді цей статус не був ніде задокументований формально.
«Українські лідери все ж зберігали можливість вступу до НАТО не лише через риторику і добре прораховану невизначеність, а й через відносини з ним, безпосередньо спрямовані на досягнення фактичної інтеграції до Альянсу, що впритул наблизила б Україну до членства. Вона зміцнила український суверенітет, розширила прерогативи держави й дала їй реальні важелі у відносинах з іншими країнами. Тепер Україна в односторонньому порядку відкинула цей важіль. Такий крок може виявитися настільки само негативним, як її одностороннє ядерне роззброєння позитивним», – вважає Шерр.
Більше про це читайте у статті «Україна-НАТО: підсумки 15-річного особливого партнерства» у № 30 Тижня.