Як зазначає автор, події 3 липня засвідчили, що влада вирішила обійтися без Литвина.
Джерела Тижня сходяться на тому, що він, найімовірніше, таки не знав про підготовку голосування мовного законопроекту (або це було погоджено в дуже вузькому колі). «Основна версія – голова ВР поплатився за втрату контролю над фракцією. Бачення ж самого Литвина подій у парламенті зводиться до того, що його зрадили всі: регіонали, однопартійці та близькі товариші, як-от Адам Мартинюк», – пише автор.
Самі ж члени фракції під час зустрічі з Литвином озвучили два варіанти пояснень підтримки мовного закону: не зрозуміли, за що голосували/не голосували, або отримали інформацію, ніби «з Литвином усе погоджено».
«Першу групу становлять парламентарії, які орієнтуються на мажоритарні округи в україномовних регіонах (Ващук, Шершун, Черній, Терещук, Шпак), а відтак, як і Литвин, після голосування заявили (щиро чи ні, наразі не зрозуміло), що насправді не підтримували згаданого закону. Другу – ті, хто не шкодує, що їхні голоси були зараховані за документ, і не мають наміру просити визнати їх недійсними. Їх репрезентує керівник фракції Ігор Шаров – колишній депутат ПР, що й досі має спільний бізнес із нинішніми біло-синіми. У цій групі й ті, кого, за інформацією джерел Тижня, контролює мільярдер-регіонал Василь Хмельницький (Павленко, Белоусова, Шмід, Гривковський, Ремез) або хто пов’язує свої виборчі перспективи з мажоритарними округами на півдні (Гриневецький, Баранов тощо)», – йдеться в матеріалі.
«Литвин їм більше не потрібний, натомість дуже важлива згода на їх проходження з боку Банкової, а також не зайва підтримка російської мови в парламенті», – додає автор.
Детальніше читайте Вибір Литвина: позиція спікера щодо мовного законопроекту визначить його політичне майбутнє у №28 Тижня.