Українські політики спекулюють на народній любові до спортсменів

18 Червня 2012, 17:17

Традицію «замішувати» політику на спорті фактично створили 1998 року тодішні представники СДПУ (О). Зокрема, колишній президент Леонід Кравчук, відомі юристи Василь Онопенко і Віктор Медведчук, та президент футбольного клубу «Динамо» Київ Григорій Суркіс. В одному з численних інтерв’ю Суркіс абсолютно не дивувався поєднанню спорту і політики, вважаючи його нормальнимі. «Це було, є і буде», – казав він.

На виборах партія ледь-ледь подолала виборчий бар’єр і пройшла до парламенту. Хоча напередодні голосування «Динамо» програло у Лізі чемпіонів італійському «Ювентусу» 1:4. «Ця обставина на виборах перешкодила набрати нашій партії більшу кількість голосів..», – згодом пояснив Суркіс. Хоча під час передвиборчих перегонів з телеекранів не сходили агітаційні ролики футболістів клубу, які закликають голосувати за СДПУ (о), а потім з’явилася інформація, що всю команду «вступили» до лав партії. А сам власник «Динамо» визнав, що посада президента в клубі допомогла йому стати впливовою людиною.

В коментарі Тижню політолог Володимир Фесенко пояснював, що спортивні та, зокрема, футбольні чинники «спрацьовують далеко не в першу чергу», оскільки виборці більше  звертають увагу на соціальні успіхи кандидатів, а не спорт.

Втім традиція прижилася. 2006 року її продовжила олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва, заявивши, що про свою підтримку Партії регіонів. На той час Покопаєва працювала главою федерації спортивної гімнастики Донецької області. Невдовзі навіть вступила до  лав ПР і обиралася депутатом Донецької облради від цієї політсили. Зірка гімнастики також активно займалася благодійним проектом «Пусть всегда буду я!», захищаючи дітей від СНІДу, заохочуючи підростаюче покоління до активного способу життя. Звичайно, за підтримки та активної участі Партії регіонів.

У 2009-му знаменита спортсменка поклала на стіл заяву на вихід з лав цієї політичної сили і заявила клопотання про складання мандата депутата. Того ж року вона стала довіреною особою кандидата в президенти Юлії Тимошенко по територіальному виборчому округу № 43 (Куйбишевський і Ленінський район Донецька).

За часів свого мерства в Києві (1996 – 2006 роки) Олександр Омельченко постійно супроводжував братів Кличків на усіх боксерських поєдинках. Вже під час Помаранчевої революції інтереси Омельченка і старшого Кличка співпали і в політиці. Віталій зайняв активну громадську позицію, виступаючи на Майдані з підтримкою Ющенка, а Олександр Олександрович не міг мати іншої позиції в місті, яке перетворилося на величезний помаранчевий табір. Після «помаранчевих» подій, президентських виборів та парламентської кампанії Кличко оголосив про намір брати участь у політиці і створив партію «УДАР».

2004 року олімпійська чемпіонка з плавання Яна Клочкова також мала активну громадську позицію щодо підтримки Януковича. "Золота рибка" України закликала з «біло-синього» Майдану голосувати за нього під час виборів президента. За два роки потому знаменита спортсменка стала №2 у списку кандидатів в депутати Харківської міськради від Партії регіонів і без проблем виграла вибори. Але до лав партії так і не вступила. Власне, це був перший і останній її депутатський досвід. Пізніже спортсменка неодноразово говорила, що політика її не цікавить. А 2009 року Клочкова заявила про завершення спортивної кар'єри. 

Втім, не всі олімпійські чемпіони відмовилися від політики після завершення спортивної кар'єри. Нині у парламентській фракції ПР працюють три колишні відомі спортсмени – Сергій Бубка (стрибки з жердиною), Олександ Волков (баскетбол) та Ельбрус Тедеєв (вільна боротьба), яких свого часу включили у список партії для надання йому більшої вагомості та успішної передвиборчої агітації. Втім згодом виявилося, что бійцівські якості колишніх спортсменів згодилися ПР і для боротьби з опозицією.         

Образ найзнаменитішого українського футболіста сучасності Андрія Шевченка завжди приваблював політиків. 2004 року довгий час невідомою залишалася громадянська позиція Шевченка щодо президентських виборів. Та все ж в ефірі одного з телеканалів він заявив що підтримує на виборах кандидатуру Віктора Януковича. Вже після виборів футболіст заявив, що більше ніколи не буде ні за кого агітувати. Відтоді минуло майже 6 років,  протягом яких футболіст нічого не говорив про свої політичні симпатії.

Однак, днями зображення Шевченка з'явилося на агітаційному календарі народного депутата Віталія Журавського, – колишнього члена команди міського голови Києва Леоніда Черновецького, а тепер свідомого кандидата в народні депутати від Партії регіонів, –  який збирається балотуватися в одному з мажоритарних округів Житомирщини.

На календарі Андрій Шевченко з Віталієм Журавським стоять поруч на тлі стадіону «Олімпійський», а знизу розміщено напис: «За Україну разом. Віталій Журавський».

Разом з календариками з зображенням Шевченка, жителям Житомирщини роздають календарі матчів Євро-2012, які розписані тим самим слоганом: «За Україну разом. Віталій Журавський».

 

Сам Шевченко спростував свою причетність до передвиборчої агітації політика. «Хочу спростувати свою причетність до будь-яких передвиборчих заходів вітчизняних політиків і в черговий раз висловлюю свою позицію з даного питання: я дотримувався і дотримуюся переконання, що футбол, спорт — поза політикою», — йдеться у відкритому зверненні Шевченка.