The Economist зазначає, що для регулювання розвитку й застосування автономних роботів знадобиться набагато складніша законодавча база.
«По-перше, потрібні закони, які визначать, хто винен у випадку, якщо автономний безпілотний літак обстріляє не ту мішень або автомобіль, керований без водія, скоїть аварію: конструктор, програміст, виробник чи оператор. Для встановлення відповідальності автономні системи повинні мати свого роду «чорну скриньку», із записів у якій за потреби стане зрозумілою логіка дій. Отже, можна відмовитися від використання штучних нейронних мереж – системи прийняття рішень, яка вчиться, а не виконує закладені в пам’ять правила», – пише видання.
«По-друге, під час внесення в штучний інтелект робота етичних систем його рішення мають бути правильними в очах більшості людей. Тут повинні придатися техніки експериментальної філософії, яка досліджує людські реакції на етичні дилеми. Останнє й найважливіше – це завдання вимагає тіснішої співпраці інженерів, етиків, правників і політиків, які поодинці уклали б дуже різні зведення правил. І етикам, і інженерам співпраця пішла б на користь: перші можуть краще зрозуміти свою сферу компетенції, намагаючись навчити машин етики, а другі повинні запевнити суспільство, що не підуть в обхід етичних принципів», – йдеться в статті The Economist.
Як зазначається в матеріалі, прогрес людства рухає технологія, але кожен новий крок на цьому шляху порушує нові нелегкі питання.
«Те ж саме стосується й автономних машин. Що швидше ми знайдемо відповіді на питання моральності їхньої роботи, то легше людству буде користатися з тих благ, які вони, поза сумнівом, принесуть», – підсумовує видання.
Детальніше читайте у матеріалі «Машини й моральність: суспільству потрібні нові правила поводження з дедалі більш автономними роботами» у №23 Тижня.