«Україні потрібно деполітизувати газову торгівлю та газові відносини. Тому що поки що Україна робила зворотне. Що вони спробували зробити, так це знайти найдешевший економічний шлях, що отримати нижчі ціни на газ. Але замість цього Україна, наполягаючи на низьких цінах з часом втратила важіль впливу і дала Росії і причину, і засоби хотіти її обійти. Я вважаю іронічним те, що українська влада використовує європейську стратегію «південного коридору», щоб покращити свою позицію. Здається, що вони не розуміють, що проект «Набукко» та його похідні також можна розглядати як проекти з обходу України. Ціллю «південного коридору» є не приїхати в Україну, а уникнути України. Через нестабільні умови, які створив український уряд», – відзначив експерт.
«Моє упередження як бізнесмена, як людини з промисловості – це те, що коли прем’єр-міністри укладають газові угоди, вони за своєю суттю вже є нестабільними. Тому що прем’єр-міністри укладають угоди на певних політичних умовах, а умови з часом змінюються. Якщо ви хочете мати стабільні економічні відносини, ви хочете мати відповідну економіку, яка лежить в основі цих відносин, то укладається угода на 10-20 років, яка не базується на конкретних умовах, політичних потребах уряду в цей момент», – зазначив Чоу.
Експерт також підкреслив, що в скрутне становище Україну вганяють не угоди, укладені Тимошенко в 2009 році, а Харківські угоди Януковича.
«Але чому Янукович ратифікував основні принципи угод-2009 у квітні 2010 року в Харківських угодах? Принципи, проти яких він виступав під час своєї виборчої кампанії, він потім схвалив. Український важіль впливу наразі падає до нуля. І справи лише погіршуються. В результаті квітневих Харківських, а не Московських угод 2009 року Україна має одну з найвищих цін на газ у Європі», – зазначив Чоу.
Довідка Тижня. Едвард Чоу – старший науковий співробітник програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні. Має понад 30-річний стаж роботи в нафтовій промисловості, з них 20 років – у корпорації Chevron. Працював в Азії, Південній Америці, Європі, в колишніх радянських республіках. Брав участь в переговорах щодо укладення багатомільярдних контрактів. Був радником американського та іноземних урядів, мультинаціональних корпорацій, міжнародних фінансових інституцій. Його спеціалізація – інвестиції в нафтову та газову промисловість на ринках, що розвиваються.