За іронією долі некролог Америці як великій державі неодноразово писався протягом останніх трьох років, навіть не зважаючи на те, що вона посилилася на кількох фронтах. Вплив США в Азії суттєво виріс з 2008 року, що зумовлено тривогою щодо китайської наполегливості. США поглибили свої традиційні союзи з Австралією, Японією та Південною Кореєю та розробили стратегічне партнерство з Філіппінами, В’єтнамом та іншими. Як не парадоксально через економічне зростання Китай послабив свої геополітичні позиції на користь США.
Німеччина стоїть особняком підвищення потужності серед ослаблених країн Європи. Криза євро стала великою проблемою для Німеччини, але також зробила її видатною дипломатичною та геоекономічною владою на континенті. І навіть якщо вже ослаблена Ангела Меркель втратить силу в наступному році інший німецький лідер продовжуватиме отримувати вигоду від економічної могутності Німеччини у Європі.
Економічний розвиток Південної Кореї в Східній Азії змусив багатьох аналітиків стверджувати, що її треба додати до БРІК, але як один із найстаріших та найнадійніших союзників Америки вона належить до Заходу. Нині вона знаходиться на шляху, щоб стати багатшою за Японію. У міжнародному плані Південна Корея рішуче відповіла на агресію Північної Кореї шляхом зміцнення Союзу зі США.
Давній союзник США і НАТО Туреччина є четвертим членом, який долучився до зростання Заходу. Прем’єр-міністр Реджеп Ердоган перетворив Туреччину на регіональну силу: її економіка, більш як потроїлась за його правління, а темпи зростання наздоганяють Китай. Після багатьох років уникання своєї мусульманської ідентичності Туреччина перетворюється на модель хоча і недосконалої, але демократії в арабському світі. Турецька допомога необхідна щодо сирійської кризи, а її дипломати є посередниками у міжнародних переговорах з Іраном. Нова Туреччина прокладає свій шлях, і хоча Ердоган часто розходиться з іншими членами НАТО, Туреччина являє собою міст із Заходу.