Видання зазначає, що у пошуку вирішення ситуацій, які склались в теперішніх авторитарних Україні, Білорусі та Азербайджані світові політики «безтурботно штовхають м’яча з одного поля на інше».
«Надто великою для них є спокуса використання бойкоту для пришвидшення демократизації та покрашення ситуації з правами людини, заміть укладення клопітких угод, довгострокового співробітництва та комісій з моніторингу», – уточнює видання.
«Якби спорт і дійсно було б так легко використовувати в якості адекватного засобу для політичного тиску, тоді треба було б віддати наступний чемпіонат світу з настільного тенісу Північній Кореї, Формулу-1 провести в Каракумській пустелі Туркменістану. За допомогою погроз бойкотом тоді можна було б покращувати ситуацію з правами людини», – пише Die Süddeutsche Zeitung.
На думку видання, ситуації у кожній країні є дуже складними і бойкот не завжди є підходящим інструментом і завжди постає питання дозування та доцільності.
«Скасування великих заходів у будь-якому випадку було б неправильним шляхом, і про них взагалі можна вести розмову лише у випадках, подібних до Білорусі, де зовнішньополітичні інтереси Заходу є вузькими. Так, Олімпійські ігри в Пекіні відбулись не зважаючи на бойкоти так само як і недоторканим залишиться Олімпіада в Сочі, хоча Росія й не є прикладом дотримання прав людини. Надання спортивних та культурних заходів відбувається часом також, але не завжди за політичними критеріями. Таким чином, той, хто виступає за скасування проведення чемпіонату світу з хокею в Білорусі не повинен водночас забувати, що кілька років тому Німеччина підтримала головування Казахстану в ОБСЄ, хоча багата ресурсами держава Центральної Азії досі не проводила вільні та справедливі вибори», – йдеться в статті.
«Якими б зрозумілими не були погрози про бойкот, наполегливість у боротьбі проти диктаторів не має альтернативи. Диктатори відчуватимуть себе більш спокійно, якщо ніхто не прийде дивитись ці події», – додає Die Süddeutsche Zeitung.