«Кожна велика подія має свій наратив, як правило, розповідь про нову або триваючу силу, яку політики намагаються продати населенню як удома, так і за кордоном. Наратив Євро-2012 є значно заплутанішим, ніж попередні турніри. Попри той факт, що подія визначатиме перший раз, коли від завершення холодної війни подія такого рівня відбудеться у країнах Східної Європи, більше не можна говорити про історію успіху руху посткомуністичних суспільств до західних зразків поведінки, особливо після того, як було ув’язнено колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко», – йдеться у статті.
Автор зазначає, що наразі різниця між Україною та Польщею не може бути гострішою.
«Незважаючи на успішний початок, український наратив Євро-2012 почав втрачати фокус після того, як українські бажання приєднатися до НАТО було заблоковано. Польська політична і дипломатична еліти зберегли свою любовну інтригу з Ющенком, але коли підтримка президента почала зменшуватись, а здобутки Помаранчевої революції пішли на спад, обидві країни розійшлися у напрямках», – пише The Guardian.
«У той час, як Євро-2012 наближається, Україна знову кидається між ЄС та Росією, між обіцянками та розчаруванням Помаранчевою революцією та між «керованою демократією» російського типу та політичною системою, яка відображає прагнення ЄС. Тим часом ставлення Польщі до свого східного сусіда відображає нинішню кризу ідентичності України, відсутність ясності та напрямку руху країни», – додає видання.
На думку видання, Євро-2012 більше не має політичного навантаження.
«У своєму «листі до диктатора» Юлія Тимошенко звернулася до Януковича з в’язниці: «Я не певна, як багато ви знаєте про міжнародні та геополітичні проблеми, але я маю для вас новини: Євро-2012 – це не угода про європейську інтеграцію, вас обманули. Це – футбол». Тут Тимошенко частково має рацію. Деякий час йшлося про щось більше, ніж просто футбол, проте зараз аж ніяк», – відзначає The Guardian.