Новий регіон розташується на території однойменної історичної провінції країни, однієї з трьох, які існували в 1940–60-х роках.
У декларації зборів близько 2 тисяч чільних представників племен, повстанців і політиків регіону йдеться, що вони обирають «федеративну систему».
Регіон Кіренаїка, як його знають за кордоном, або арабською мовою Барка, має зайняти більш як третину площі Лівії й простягтися від кордону з Єгиптом на сході до міста Сірта на середземноморському узбережжі як своєї західної межі, а з півночі на південь зайняти всю територію від узбережжя до кордонів із Суданом і Чадом. Ця частина Лівії особливо багата на нафту.
При цьому учасники зустрічі наголосили, що не ставлять за мету поділ країни. Але вони наполягають, що створення самоврядного регіону є необхідний крок, щоб подолати наслідки десятиліть нехтування його інтересами за попередньої лівійської влади диктатора Муаммара аль-Каддафі.
Нинішня тимчасова влада Лівії, Національна перехідна рада, яка сама виникла в Бенгазі, виступає проти федералізації держави, побоюючись, що це може призвести до розколу країни, в якій існують глибокі регіональні розбіжності, що жорстоко придушувалися за Каддафі.
Як повідомлялось, після падіння Каддафі лівійці не мають довіри до політичних партій і не задоволені роботою Національної перехідної ради, а тому більша третина громадян країни не проти повернення самодержавства.
За висновками Amnesty International озброєні повстанці «становлять загрозу для нової Лівії, оскільки опинилися поза контролем нової влади. Така ситуація посилює нестабільність в країні.